А :: Б :: В :: Г :: Д :: Ж :: З :: І :: Й :: К :: Л :: М :: Н :: О :: П :: Р :: С :: Т :: У :: Ф :: Х :: Ц :: Ч :: Ш :: Ю :: Я
Приблизна ціна:

Абікса (Abixa)

Полезно: здоровое питание - это один из 3 китов здоровья и долгожительства. Но общих правил здорового питания не существует - для одних - это сыроедение, для других - вегетарианство и т.д. В любом случае при учете своего рациона старайтесь поменьше использовать магазинных полуфабрикатов, отдавая предпочтение свежей и натуральной пище.
 
міжнародна та хімічна назви: memantine; 1-аміно-3,5-диметиладамантанагідрохлорид;

основні фізико-хімічні властивості: таблетки вкриті оболонкоюбілого або майже білого кольору з центральним звуженням, довгасті, двоопуклі, зоднією рискою для розлому з обох сторін;

склад: 1 таблетка містить 10 мгмемантину гідрохлориду (еквівалентно 8,31 мг мемантину); допоміжні речовини:лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, силікагель колоїдний безводний,тальк, магнію стеарат, сополімер метакрилової кислоти та етилакрилату (1:1),натрію лаурилсульфат, полісорбат 80, триацетин, емульсія симетикона.

Формавипуску.Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Засоби, які застосовуються при деменції. Код АТС N06D X01.

Фармакологічні властивості.Фармакодинаміка. У проявах симптомів і прогресуваннінейродегенеративної деменції, за сучасними науковими даними, важливу рольвідіграє порушення глутамінергічної нейромедіації, особливо за участюNMDA(N-метил-D-аспартат)-рецепторів. Мемантин являє собою потенціалзалежний,середньої афінності неконкурентний антагоніст NMDA-рецепторів. Мемантин блокуєефекти патологічно підвищених рівнів глутамату, який може призвести додисфункції нейронів.Упацієнтів, що страждають на хворобу Альцгеймера від середнього до важкогоступеня, лікування мемантином у дозуванні 10 мг 2 рази на добу, післяшестимісячного періоду лікування, визначались такі сприятливі ефекти, якстабілізація або покращання стану загальної та функціональної сфери,когнітивних можливостей.Фармакокінетика. Мемантин характеризується абсолютною біодоступністю нарівні приблизно 100%; час досягнення піка концентрації у плазмі (tмакс)від 3 до 8 годин. Ознак впливу прийому їжі на всмоктування немає.Фармакокінетика має лінійний характер у діапазоні доз 10–40 мг. Доза 20мг обумовлює стабільну концентрацію мемантину в плазмі крові в межах від 70 до150 нг/мл (0,5–1 мкмоль) зі значними індивідуальними варіаціями. Припризначенні добових доз від 5 до 30 мг відношення вмісту препарату в цереброспинальнійрідині та сироватці крові дорівнює 0,52. Приблизно 45% мемантину зв’язується зпротеїнами плазми. В організмі людини близько 80% мемантину циркулює у виглядіпочаткової речовини, основним метаболітом є не наділений NMDA-антагоністичною активністюN-3,5-диметил-глудантан. Участь цитохрому Р 450 в метаболізмі in vitro невиявлено. Мемантин елімінується переважно нирками згідно з кривоюмоноекспоненціальної залежності з проміжком tЅ від 60 до 100годин, загальний кліренс (Clобщ) дорівнює 170 мл/хв/1,73 м2.Ниркова стадія фармакокінетики мемантину включає також канальцевуреабсорбцію. Швидкість ниркової елімінації мемантину в умовах лужної реакціїсечі може знижуватись у 7–9 разів. Олужнення сечі може відбуватись у результатіглибоких змін дієти, наприклад, зміни багатого м’ясними стравами раціонувегетаріанським чи внаслідок інтенсивного прийому антацидних шлункових засобів.У добровольців похилого віку з нормальною чи зниженою функцією нирок(кліренс креатиніну 50–100 мл/хв/1,73 м2) спостерігалась стійкакореляція між величинами кліренса креатиніну та загального ниркового кліренсамемантину.Вплив патології печінки на показники фармакокінетики мемантину невивчався. Оскільки метаболіти не наділені антагоністичною активністю доNMDA-структур, клінічно значущих змін фармакокінетики при легких тасередньоважких порушеннях функції печінки не очікується. Фармакодинамічний та фармакокінетичний зв’язок: при дозі мемантину 20мг на добу рівень вмісту в цереброспинальній рідині відповідає величині ki(константи тиску) для мемантину, що становить 0,5 мкмоль в ділянці фронтальноїкори головного мозку людини.

Показання для застосування.Деменція,хвороба Альцгеймера від середньої тяжкості до тяжких форм.

Спосіб застосування та дози.Лікування слід розпочинати та проводити під наглядом лікаря, що маєдосвід діагностування та лікування деменції, хвороби Альцгеймера. Терапію слідрозпочинати тільки за умови наявності опікуна, який буде регулярно контролюватиприйом препарату пацієнтом. Діагноз встановлюється відповідно до діючихрекомендацій. Дорослі. Лікування слід розпочинати з призначення дози 5 мг на добу(половина таблетки вранці) протягом 1 тижня. Далі рекомендується призначеннядози 10 мг на добу (по половині таблетки 2 рази на добу) протягом 2-го тижня і15 мг/доб (1 таблетка вранці і половина таблетки в післяобідній час) на 3-йтиждень. Починаючи з 4-го тижня лікування можна проводити з використаннямрекомендованої підтримуючої дози 20 мг на добу (по 1 таблетці 2 раза на добу).Максимальна добова доза становить 20 мг. З метою зниження ризику появинегативних реакцій підтримуючу дозу визначають шляхом поступового збільшеннядозування на 5 мг на тиждень протягом перших трьох тижнів таким чином. Таблетки можна вживати разом з їжею чи незалежно відприйому їжі. Пацієнти літнього віку. На основі результатів клінічних дослідженьрекомендована доза для пацієнтів старше 65 років становить 20 мг на добу (10 мгдвічі на добу), як зазначено вище. Порушення функції нирок. У пацієнтів з нормальною функцією нирок або жз її порушенням легкого ступеня тяжкості (рівень креатиніну в плазмі крові до130 ммоль/л) зниження дози препарату не вимагається. У пацієнтів з порушеннямфункції нирок середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну 40–60 мл/хв/1,73м2)добову дозу слід зменшити до 10 мг. Стосовно пацієнтів з тяжким порушеннямфункції нирок дані відсутні.

Побічна дія.Під час клінічних досліджень при середньотяжкій – тяжкій деменціїзагальна частота несприятливих явищ не відрізнялась від такої на фоні прийомуплацебо, а власне, негативні явища, звичайно, характеризувались від легкого досереднього ступеня тяжкості. Загальні дані про найбільш часті (> 4% для мемантину) побічні ефекти(незалежно від причинного зв’язку), що спостерігались у популяціяхдосліджуваних пацієнтів з середньо-тяжкою та тяжкою деменцією, наведені утаблиці. Вживаний термін за класифікацією WHO ART – термінологією побічних реакцій ВООЗ Мемантин n=299 Плацебо n=288 Неспокій 27 (9,0%) 50 (17,4%) Випадкове самотравмування 20 (6,7%) 20 (6,9%) Нетримання сечі 17 (5,7%) 21 (7,3%) Діарея 16 (5,4%) 14 (4,9%) Безсоння 16 (5,4%) 14 (4,9%) Запаморочення 15 (5,0%) 8 (2,8%) Головний біль 15 (5,0%) 9 (3,1%) Галюцинації 15 (5,0%) 6 (2,1%) Падіння 14 (4,7%) 14 (4,9%) Запор 12 (4,0%) 13 (4,5%) Кашель 12 (4,0%) 17 (5,9%) Часті несприятливі реакції (1–10% і більш часті порівняно з плацебо)для пацієнтів, що застосовують мемантин і плацебо, були представлені:галюцинаціями (2 проти 0,7%), сплутаністю свідомості (1,3 проти 0,3%),запамороченням (1,7 проти 1,0%), головним болем (1,7 проти 1,4%) та відчуттямстомленості (1,0 проти 0,3%). Нечастими несприятливими реакціями (0,1–1% та більш часті порівняно зплацебо) були неспокій, посилення м’язового тонусу, блювання, цистит тапідвищення лібідо. Єсвідчення про епілептичні напади, переважно у пацієнтів, які раніше страждалина судомний синдром.

Протипоказання.Гіперчутливість до діючої речовини або до будь-якого компонентапрепарату.

Передозування.Симптоми передозування: неспокій, психоз, зорові галюцинації, судомнаготовність, сонливість, ступор та втрата свідомості.Лікування симптоматичне.

Особливості застосування.Безпека та ефективність застосування мемантину для лікування дітей тапідлітків не встановлена.Даних щодо застосування мемантину для лікування пацієнтів з порушеннямфункції печінки немає.Через відсутність даних відносно пацієнтів з тяжкимипорушеннями функції нирок (кліренс креатиніну менше 9 мл/хв/1,73м2)терапія в таких випадках не рекомендується.Слід дотримуватись обережності при призначенніпрепарату хворим на епілепсію, пацієнтам з епізодами судом в анамнезі, а такожпацієнтам з факторами ризику розвитку епілепсії.Деякі фактори, що спричиняють збільшення рН сечі,можуть обумовити необхідність ретельного нагляду за пацієнтом. Вказані факторивключають глибокі зміни дієти, наприклад, заміну багатого м’ясними стравами раціонуна вегетаріанський або ж інтенсивний прийом антацидних шлункових засобів. Крімтого, рН сечі може підвищуватись через стани тубулярного ниркового ацидозу(ТНА) чи тяжкі інфекції сечового тракту, спричинені Proteus bacteria. У рамках більшості клінічних досліджень пацієнти, які нещодавноперенесли інфаркт міокарда, що страждали на декомпенсовану застійну серцевунедостатність (III - IV ступеня згідно з класифікацією Нью-Йоркськоїкардіологічної асоціації), а також на неконтрольовану артеріальну гіпертензію,виключались із числа учасників. Внаслідок цього наявні лише обмежені відповіднідані, а за пацієнтами з такими захворюваннями необхідний ретельний нагляд.

Вагітність і лактація.Вагітність. Даних про вплив мемантину під час вагітності немає. Експериментальнідослідження на тваринах вказують на можливість уповільнення внутрішньоутробногоросту при рівнях впливу ідентичних чи дещо більших концентрацій порівняно зтакими у людини. Потенційний ризик у людини невідомий. Мемантин не слідзастосовувати під час вагітності за винятком випадків, обумовлених чіткою таявною необхідністю. Лактація. Невідомо, чи відбувається екскреція мемантину з грудниммолоком, що однак може мати місце, враховуючи ліпофільність субстанції. Жінкам,що застосовують мемантин, слід утриматися від годування груддю.Вплив на здатність керувати автотранспортнимизасобами та працювати з механізмами.Хвороба Альцгеймера від середньої тяжкості до тяжких форм звичайнообумовлює погіршення можливості керувати автомобілем та порушення здатностіпрацювати з механізмами. Більш того, мемантин здатен змінювати реакцію людини,так що амбулаторних пацієнтів слід попередити про необхідність дотриманняособливої обережності при керуванні автотранспортом чи роботі з обладнанням.

Взаємодіяз іншими лікарськими засобами. Слід уникатиодночасного застосуванння N-метил-D-аспартат(NMDA)-антагоністів (амантадин,кетамін чи декстрометорфан). Вказані сполуки впливають на одну й ту ж самусистему рецепторів, що і мемантин, а тому побічні ефекти (переважно пов’язані зЦНС, наприклад ризик фармакотоксичного психозу) можуть бути більш частими чибільш вираженими. Є опубліковані дані про випадки можливого ризику присумісному застосуванні мемантину й фенітоїну.Враховуючимеханізм дії, при одночасному застосуванні NMDA-антагоністів можливе посиленняефектів препаратів L-допа, допамінергічних агоністів та антихолінергічнихзасобів. Можливим є зниження вираженості ефектів барбітуратів та нейролептичнихзасобів. Сумісне призначення мемантину та спазмолітичних препаратів, дантроленуй баклофену може модифікувати їх ефекти, що може обумовити необхідністькорекції доз.Іншілікарські засоби, такі як циметидин, ранітидин, прокаінамід, хінідин, хінін танікотин, які використовують ту ж катіонну транспортну систему нирок, що йамантадин, можливо, також здатні взаємодіяти з мемантином, обумовлюючипотенційний ризик підвищення рівнів вмісту в плазмі.Присумісному призначенні мемантину з гідрохлортіазідом чи будь-яким комбінованимпрепаратом, який містить гідрохлортіазид, можливе зниження рівня вмістуостаннього у сироватці крові.

Умови та термін зберігання. Спеціальних умов зберігання немає. Термінпридатності 4 роки.
Переглядів: 2694 Мітки препарату: абікса, мемантин разделРоздрукувати
А :: Б :: В :: Г :: Д :: Ж :: З :: І :: Й :: К :: Л :: М :: Н :: О :: П :: Р :: С :: Т :: У :: Ф :: Х :: Ц :: Ч :: Ш :: Ю :: Я