А :: Б :: В :: Г :: Д :: Ж :: З :: І :: Й :: К :: Л :: М :: Н :: О :: П :: Р :: С :: Т :: У :: Ф :: Х :: Ц :: Ч :: Ш :: Ю :: Я
Приблизна ціна:

Азидотимідин (Azidothymidin)


міжнародна та хімічна назви: Zidovudine;

основні фізико-хімічні властивості: тверді желатинові капсули, рознімні зденцем білого кольору і жовтою кришечкою, наповнені порошком білого чи зжовтуватим відтінком кольору, без запаху;

склад: 1 капсула містить зидовудину 0,1 г; допоміжні речовини: цукор молочний, крохмаль картопляний, целюлозамікрокристалічна, магнію стеарат чи кальцію стеарат.

Форма випуску. Капсули.

Фармакотерапевтична група. Противірусні засоби для системного застосування.Зидовудин. Код АТС: J05А F01.

Фармакологічні властивості:

фармакодинаміка. Противірусний препарат з високою активністюпроти ретровірусів, у тому числі і вірусу імунодефіциту людини. Препаратвибірково інгібує реплікацію вірусної ДНК за рахунок конкурентної блокадизворотної транскриптази. Потрапляючи в клітину (як в інфіковану, так і вінтактну) зидовудин за участю, відповідно, клітинних тимідинкінази,тимідилаткінази і неспецифічної кінази фосфорилується з утворенням моно-, ди- ітрифосфатних сполук. Зидовудин-трифосфат діє одночасно як інгібітор і, в той жечас, як субстрат для дії реверсивної транскриптази вірусу. Зидовудин-трифосфат, що має структурну подібність зтимідином-трифосфатом, конкурує з ним за зв'язок з ферментом, вбудовується впровірус і, тим самим, блокує подальше нарощування ланцюга вірусної ДНК і,таким чином, робить неможливим синтез вірусної ДНК. Прийом зидовудину сприяєзбільшенню кількості Т4 клітин (показників імунного статусу) за рахунок чогозбільшується здатність організму чинити опір інфекції.

фармакокінетика.Фармакокінетичні параметри зидовудину у дітей старших 3-хмісяців і у дорослих багато в чому схожі. Абсорбція висока. Біодоступність, яку дорослих, так і у дітей - 60-70%. Зидовудин проникає через гематоенцефалічнийбар'єр, концентрація його в спинномозковій рідині становить 50% від рівня вплазмі. Зв'язок з білками плазми - 34-38%. Максимальний рівень препарату вплазмі крові відзначається через 0.5 год після прийому внутрішньо. Припризначенні 200 мг зидовудину кожні 4 год рівноважна максимальна концентрація(Cmax) становить 1.5 мкг/мл плазми, а мінімальна концентрація (Cmin)- 0.1 мкг/мл плазми крові. Період напіввиведення - 1-2 год - практично незалежить від величини прийнятої дози. Нирковий кліренс зидовудину (27.1мл/хв/кг) перевищує кліренс креатиніну, що свідчить про наявність вираженоїканальцевої секреції. У дітей період напіввиведення становить 1.5 год, кліренс- 30.9 мл/хв/кг. Препарат метаболізуєтся в печінці - основний метаболіт –5-глюкуронілазидотимідин має період напіввиведення близько 1 год, екскретуєтсянирками і не має противірусної активності. Екскреція нирками близько 30% унезміненому вигляді, 50-80% у вигляді глюкуронідів. При тривалому прийомівнутрішньо не спостерігається кумуляція препарату. У хворих з нирковоюнедостатністю не відзначається помітне підвищення вмісту зидовудину в плазмікрові. У разі ниркової недостатності можливе нагромадження метаболітів(кон’югантів з глюкуроновою кислотою), що підвищує ризик прояву токсичої дії. Ухворих з цирозом печінки і печінковою недостатністю можлива кумуляціязидовудину внаслідок зниження інтенсивності зв'язування препарату зглюкуроновою кислотою.

Показання для застосування. Азидотимідин, укомбінації з іншими антиретровірусними препаратами, застосовується длялікування ВІЛ-інфекції у дорослих і дітей.

Спосіб застосування та дози. Початкова дозадля хворих з масою тіла близько 70-80 кг становить по 200 мг 6 разів на день(1200 мг/доба). Оптимальна доза підбирається індивідуально і може становити від500 до 1500 мг/доба. Якщо рівень гемоглобіну у хворих знижується на 25% відпочаткового рівня або число нейтрофілів у периферичній крові на 50% відпочаткового рівня, добову дозу Азидотимідину необхідно зменшити у 2 рази чинавіть тимчасово припинити прийом препарату. При нормалізації показників дозаможе бути знову збільшена до початкових добових значень. ЛікуванняАзидотимідином необхідно припинити, якщо вміст гемоглобіну менший 7.5 г/дл, абочисло нейтрофілів - нижче 750/мкл. Середня доза Азидотимідину для дітейвизначається із розрахунку 150-180 мг/кв.м тіла кожні 6 год (4 рази на день).Перерахування дози проводять за спеціальними таблицями (ріст і маса тіла) нерідше ніж один раз на 2 місяці. При розвитку анемії чи нейтропенії дозузнижують на 30% (до 120 мг/кв.м кожні 6 год). Припинити лікування у дітейпотрібно: при зниженні рівня гемоглобіну нижче 8 г/дл; зниженні кількостінейтрофілів до 500/мкл у двох послідовних аналізах з інтервалом у 24 год.;зменшенні кількості тромбоцитів до 25 000/мкл чи при прогресуючій нирковійнедостатності. Після стабілізації гематологічних параметрів можна відновитилікування Азидотимідином у менших дозах. Якщо після поновлення терапії невідзначається небажана динаміка гематологічних параметрів на фоні зниженоїдози, то її можна збільшити до рекомендованої.

Побічна дія. Анемія (що потребуєвідміни/зниження дози Азидотимідину, іноді виникає необхідність угемотрансфузіях), нейтропенія і лейкопенія. Ці побічні ефекти виникають, якправило, через застосування високих доз (1500 мг/доба), а також у хворих напізніших стадіях СНІДу (особливо у разі початкового зниження гемопоетичноїфункції кісткового мозку) і хворих зі зниженням вмісту Т-хелперів (Т 4) нижче100 000 в 1 мл. Інші побічні ефекти: диспептичні розлади (нудота, блювання,відсутність апетиту, біль у животі, діарея, метеоризм), підвищення в кровіактивності «печінкових» трансаміназ, гіперкреатинінемія, підвищення активностісироваткової амілази, пропасниця, розвиток вторинної інфекції, головний біль,висип, біль у м'язах, парестезії, безсоння, відчуття дискомфорту, астенія,сонливість, спотворення смаку, кардіалгія, депресія, прискореннясечовипускання, озноб, кашель.Протипоказання.Гіперчутливість, лейкопенія (з числом нейтрофілів менше750/мкл), анемія (вміст гемоглобіну менше 7.5 г/дл), тромбоцитопенія (зменшеннякількості тромбоцитів до 25000/мкл), ниркова і/чи печінкова недостатність(цироз, хронічний гепатит). Відносними протипоказаннями до призначенняпрепарату є блювання, виражена нудота. Дитячий вік до 3 років.

Особливості застосування. Необхідно систематично проводитидослідження периферичної крові (у перші 3 місяці лікування - кожні 2 тижні;потім не рідше 1 разу на місяць). З особливою обережністю слід призначатипрепарат хворим з нирковою і печінковою недостатністю, а також літнім хворим; уцих випадках рекомендується корекція режиму дозування залежно від динамікиконцентрації препарату в крові. Слід дотримуватися обережності при одночасномупризначенні Азидотимідинуі препаратів, здатних змінювати метаболізм упечінці. Призначення препарату вагітним можливе лише в тому разі, колиочікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Принеобхідності застосування в період лактації слід припинити грудне годування.Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Спільне застосування парацетамолу з Азидотимідином збільшує частотувиникнення нейтропеній, очевидно, внаслідок пригнічення метаболізмуАзидотимідину. Інші препарати (ацетилсаліцилова кислота, морфін, кодеїн,індометацин, оксазепам, циметидин, клофібрат) також змінюють метаболізмАзидотимідину шляхом інгібування активності глюкуронідази чи прямогоінгібування мікросомального метаболізму в печінці. Одночасне лікуванняпрепаратами, що мають нефротоксичну дію або пригнічують функцію кістковогомозку (пентамідин, амфотерицин, ганцикловір, вінкристин, вінбластин та ін.)збільшує ризик токсичної дії Азидотимідину. У разі необхідності проведенняантимікробної терапії можна застосовувати ко-тримоксазол; антивірусноїпротигерпетичної терапії - ацикловір. Інгібітор канальцевої секреції пробенецидподовжує період напіввиведення Азидотимідину.

Умови та термін зберігання. Зберігати в сухому, захищеномувід світла і недоступному для дітей місці, при температурі, що не перевищує25є С. Термін придатності – 2 роки.
Переглядів: 1058 Мітки препарату: разделРоздрукувати
А :: Б :: В :: Г :: Д :: Ж :: З :: І :: Й :: К :: Л :: М :: Н :: О :: П :: Р :: С :: Т :: У :: Ф :: Х :: Ц :: Ч :: Ш :: Ю :: Я