А :: Б :: В :: Г :: Д :: Ж :: З :: І :: Й :: К :: Л :: М :: Н :: О :: П :: Р :: С :: Т :: У :: Ф :: Х :: Ц :: Ч :: Ш :: Ю :: Я
Приблизна ціна:

Рамітрен (Ramitren)

міжнародна та хімічна назви: ramipril, (2S, 3aS, 6aS) –1[N-[(S)-1-етоксикарбоніл-3-фенілпропіл] L-аланіл] пергідроциклопенту [b]пірол-2-карбонова кислота;

основні фізико-хімічні властивості: капсули 1,25 мг: тверді желатинові капсулирозміром “4”, ковпачок капсули - жовтого кольору, корпус капсули - білогокольору, капсули містять білий або майже білий гранульований порошок; капсули 2,5 мг: тверді желатинові капсули розміром “4”, ковпачоккапсули - оранжевого кольору, корпус капсули - білого кольору, капсули містятьбілий або майже білий гранульований порошок; капсули 5 мг: тверді желатинові капсули розміром “4”, ковпачок капсули- темно-червоного кольору, корпус капсули - білого кольору, капсули містятьбілий або майже білий гранульований порошок;

склад: 1 капсула містить раміприлу 1,25 мг, або 2,5 мг, або 5 мг;допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний прежелатинізований. Форма випуску. Капсули.

Фармакотерапевтична група. Засоби, що діють на ренін-ангіотензивну систему.Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ). Код АТС С09А А.

Фармакологічнівластивості. Фармакодинаміка.Раміприл - антигіпертензивний засіб, інгібітор ангіотензин-перетворюючогоферменту. В основі фармакологічної дії раміприлу лежить конкурентна блокадаінгібування активності ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), яке приводитьдо сниження швидкості перетворення ангіотензину I в ангіотензин II, останній єпотужним судинозвужувальним засобом. Зменшення концентрації ангіотензину IIприводить до вторинного збільшення активності реніну плазми за рахунокзворотного зв’язку та прямого зниження секреції альдостерону. Раміприл такожблокує дію АПФ, пов’язану з розпадом брадикініну. Раміприл зменшує загальнийпериферичний судинний опір (постнавантаження), тиск заклинювання в легеневихкапілярах та опір у легеневих судинах, збільшує хвилинний об’єм серця татолерантність до фізичних навантажень. Препарат суттєво не впливає на нирковийкровотік і швидкість клубочкової фільтрації. Раміприл має кардіопротекторнудію. Препарат сприяє зворотному розвитку гіпертрофії міокарда у хворих наартеріальну гіпертензію.Фармакокінетика.Після одноразового прийому раміприлу внутрішньо гіпотензивний ефектрозвивається через 1 - 2 год, досягає максимуму через 3 - 6 год тапродовжується протягом 24 год. Раптова відміна не призводить до швидкогопідйому артеріального тиску. Після прийому внутрішньо раміприл швидковсмоктується з шлунково-кишкового тракту. Прийом їжі не впливає навсмоктування, але уповільнює абсорбцію активної речовини. Первинний метаболізмраміприлу відбувається в печінці з утворенням фармакологічно активногометаболіту – раміприлату. Активність раміприлату приблизно в 6 разів більша заактивність раміприлу. Зв’язування з білками плазми становить для раміприлу 73%,для раміприлату – 56%. При щоденному одноразовому прийомі препарату в дозі 5 мгрівноважні концентрації раміприлу досягаються на 4-й день. Близько 60%препарату виводиться із сечею, залишкова кількість – з калом. При недостатностіфункції нирок відбувається зниження екскреції раміприлу та раміприлатупропорційно зниженню кліренсу креатиніну. У хворих з вираженими порушеннямифункції печінки сповільнюється метаболізм раміприлу.

Показаннядля застосування.Артеріальна гіпертензія. Хронічна серцева недостатність. Діабетична нефропатія.

Спосібзастосування та дози. Артеріальнагіпертензія. Початкова рекомендована доза раміприлу становить 2,5 мг 1 раз надобу. З урахуванням кліничного ефекту можливо збільшення дози раміприлу з 2 - 3тижневими інтервалами. Максимальна добова доза раміприлу становить 10 мг,підтримуюча – 2,5 - 5 мг. Хронічнасерцева недостатність. Рекомендована початкова доза - 1,25 мг раміприлу надобу. Залежно від реакції пацієнта доза може бути збільшена протягом 1 -2-тижневого інтервалу. Максимальна добова доза становить 10 мг, підтримуюча –2,5 - 5 мг. Якщо добова доза становить 2,5 мг раміприлу та більше, то прийматипрепарат можна 1 або 2 рази на день.Лікуванняпацієнтів, що перенесли інфаркт міокарда (з 3-го по 10-й день після інфарктуміокарда). Рекомендована початкова доза раміприлу становить 1,25 - 2,5 мг 2рази на добу. При зниженні переносимості препарату протягом перших 2 дніврекомендується приймати по 1,25 мг 1 раз на день. Підтримуюча доза – 2,5 - 5 мг2 рази на добу.Дляпацієнтів з порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну <= 30 мл/хв),хворих на цукровий діабет, а також пацієнтів старше 65 років початкова добовадоза не повинна перевищувати 1,25 мг раміприлу, максимальна – 5 мг.

Побічнадія. Збоку серцево-судинної системи: зниження артеріального тиску, ортостатичнийколапс, тахікардія, аритмії, стенокардія, інфаркт міокарда.Збоку сечовидільної системи: розвиток або посилення ниркової недостатності,протеїнурія.Збоку нервової системи: інсульт, ішемія головного мозку, запаморочення, головнийбіль, слабкість, парестезії; при застосуванні великих доз – безсоння,тривожність, депресія, сплутаність свідомості.Збоку органів чуття: порушення вестибулярного апарату, порушення слуху і зору,шум у вухах.Збоку травної системи: нудота, діарея, кишкова непрохідність, панкреатит,гепатит, холестатична жовтяниця, абдомінальний біль, блювання, диспепсія,запор, анорексія, стоматит, глосит.Збоку дихальної системи: сухий кашель, легеневі інфільтрати, бронхоспазм,ринорея, задишка, фарингіт, дисфонія.Алергічніреакції: шкірний висип, свербіж, кропив’янка, фотосенсибілізація,ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, голосової щілини та/абогортані, поліморфна еритема, ексфоліативний дерматит, синдромСтівенса-Джонсона, токсичний епідерамльний некроліз, серозит, васкуліт, міозит,артралгія, артрит, підвищення титрів антинулеарного фактора, еозинофілія.Лабораторніпоказники: гіперкреатинінемія, підвищення вмісту сечовини, підвищенняактивності “печінкових” трансаміназ, гіпербілірубінемія, гіперкаліємія,гіпонатріємія.Збоку органів кровотворення: зниження вмісту гемоглобіну і гематокриту,підвищення ШОЕ; нейтропенія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз.Інші:судоми, імпотенція, алопеція, гіпертермія, збільшення лімфатичних вузлів та/абоангіна.

Протипоказання.Гіперчутливість (набрякКвінке в анамнезі, пов’язаний з попередньою терапією інгібіторами АПФ,спадковий або ідіопатичний набряк Квінке); системний червоний вовчак,склеродермія (підвищений ризик розвитку нейтропенії або агранулоцитозу);пригнічення кістковомозкового кровотворення; гіперкаліємія; двобічний стенозниркових артерій, стеноз ниркової артерії єдиної нирки, пересадження нирки;ниркова недостатність; гіпонатріємія (ризик дегідратації, артеріальноїгіпотензії, ниркової недостатності), печінкова недостатність, первиннийгіперальдостеронізм; вагітність, період лактації; діти до 15 років.

Передозування.Симптоми: вираженаартеріальна гіпотензія, брадикардія, шок, порушення балансу електролітів,гостра ниркова недостатність. Лікування:у легких випадках – промивання шлунка, введення адсорбентів і натрію сульфатупротягом 30 хв після прийому препарату.Приартеріальній гіпотензії – внутрішньовенне введення фізіологічного розчину,симпатоміметиків, ангіотензину ІІ.Прибрадикардії – атропін, при неефективності – застосування пейсмекера. Гемодіаліз- неефективний.

Особливостізастосування. Після прийомупершої дози, а також при збільшенні дозування сечогінного засобу та/абораміприлу хворі повинні знаходитися протягом 8 год під наглядом лікаря, щобуникнути розвитку неконтрольованої гіпотензивної реакції.Ухворих із серцевою недостатністю прийом препарату може призвести до розвиткувираженої артеріальної гіпотензії, що супроводжується олігурією або азотемією ізрідка – розвитком гострої ниркової недостатності.Нижньоюмежею систолічного артеріального тиску для терапії у ранні терміни інфарктуміокарда вважається 100 мм рт.ст.Хворіна злоякісну артеріальну гіпертензію або із супутньою тяжкою серцевоюнедостатністю повинні починати лікування в умовах стаціонару.Передпочатком і під час терапії інгібіторами АПФ необхідний підрахунок загальноїкількості лейкоцитів і визначення лейкоцитарної форми (до 1 разу на місяць уперші 3 - 6 місяців лікування у хворих з підвищеним ризиком нейтропенії – припорушенні функції нирок, колагенозах або у тих, хто отримує високі дози, атакож при перших ознаках розвитку інфекції). При підтвердженні нейтропенії(кількість нейтрофілів менше 2 000/мкл) терапію інгібіторами АПФ слідприпиняти.Доі під час лікування необхідний моніторинг артеріального тиску, функції нирок,вмісту К+ у плазмі, контроль вмісту гемоглобіну у периферичнійкрові, вмісту К+, креатиніну, сечовини, контроль концентраціїелектролітів і печінкових ферментів у крові.Необхіднодотримуватись обережності при призначенні препарату пацієнтам, які перебувають намалосольовий або безсольовій дієті (підвищений ризик розвитку артеріальноїгіпотензії). У хворих із зниженим об’ємом циркулюючої крові (внаслідок терапіїдіуретиками), при обмеженні вживання солі, при проведенні діалізу, при проносіі блюванні можливий розвиток симптоматичної гіпотензії.Транзиторнагіпотензія не є протипоказанням для продовження лікування після стабілізаціїартеріального тиску. У разі повторного виникнення вираженої гіпотензії слідзменшити дозу або відмінити препарат.Нерекомендується застосування діалізних мембран AN69 разом з інгібіторами АПФ(через можливість розвитку у пацієнтів анафілактоїдних реакцій). Якщо ванамнезі є вказівки щодо розвитку ангіоневротичного набряку, не пов’язаного зприйомом інгібіторів АПФ, тоді у цих хворих існує підвищений ризик йогорозвитку при прийомі препарату.Безпеката ефективність застосування у педіатричній практиці не відомі. Підчас лікування слід утримуватися від керування автотранспортом і видамидіяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкостіпсихомоторних реакцій, оскільки можливо запаморочення, особливо післяпочаткової дози інгібітору АПФ у хворих, які приймають діуретики. Сліддотримуватись обережності при виконанні фізичних вправ або під час спекотучерез ризик дегідратації і артеріальної гіпотензії внаслідок зменшення об’ємурідини в організмі.Нерекомендується вживати алкогольні напої під час лікування препаратом.Передхірургічним втручанням (включаючи стоматологію) необхідно попередитихірурга/анестезіолога про застосування препарату.

Взаємодіяз іншими лікарськими засобами. Гіпотензивні, сечогінні, опіоїдні аналгетики, засоби для наркозупідсилюють гіпотензивну дію. Нестероїдні протизапальні засоби (особливоіндометацин), кухонна сіль послаблюють ефект. Індометацин та інші нестероїдніпротизапальні засоби можуть протидіяти антигіпертензивній дії шляхомпригнічення синтезу простагландинів у нирках та/або внаслідок затримки натрію ірідини. За цими хворими слід ретельно спостерігати.Циклоспорин,калійзберігаючі діуретики (амілорид, спіронолактон, тріамтерен), молоко,препарати калію, калієві домішки, замінники солі підвищують ризик розвиткугіперкаліємії.Засоби,що спричинюють пригнічення кісткового мозку, підвищують ризик розвиткунейтропенії та/або агранулоцитозу з летальним кінцем.Приодночасному прийомі з препаратами літію підвищується їх концентрації в крові.Посилюєгіпоглікемічний ефект похідних сульфанілсечовини, інсуліну.Підвищуєризик розвитку лейкопенії при одночасному застосуванні з алопуринолом,цитостатичними засобами, імунодепресантами, прокаїнамідом.Посилюєпригнічувальну дію етанолу на центральну нервову систему.Естрогенипослаблюють гіпотензивний ефект (затримують рідину).

Умовита термін зберігання. Зберігатиу недоступному для дітей сухому місці при температурі не вище 25°С.Термін придатності – 2 роки
Переглядів: 777 Мітки препарату: разделРоздрукувати
А :: Б :: В :: Г :: Д :: Ж :: З :: І :: Й :: К :: Л :: М :: Н :: О :: П :: Р :: С :: Т :: У :: Ф :: Х :: Ц :: Ч :: Ш :: Ю :: Я