А :: Б :: В :: Г :: Д :: Ж :: З :: І :: Й :: К :: Л :: М :: Н :: О :: П :: Р :: С :: Т :: У :: Ф :: Х :: Ц :: Ч :: Ш :: Ю :: Я
Приблизна ціна:

Ламітрил (Lamitril)

міжнародна та хімічна назви: lamotrigine;6-(2,3-дихлорфеніл)- 1,2,4-триазин-3,5-діамін;

основні фізико-хімічні властивості: таблетки 25 мг: таблеткибілого або майже білого кольору у формі щита, з відбитком “Р 25” з одного бокуі з рискою для ділення – з іншого;таблетки 100 мг: таблетки світло-рожевого кольору(допустимі дрібні оранжеві вкраплення) у формі щита з відбитком “Р 100” зодного боку і з рискою для ділення – з іншого;таблетки 150 мг: таблетки майже білого або ледьжовтуватого кольору (допустимі дрібні світло-коричневі вкраплення) у форміщита, з відбитком “Р 150” з одного боку і з рискою для ділення – з іншого;

склад: 1 таблетка містить ламотриджину 25мг;допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна,лактози моногідрат, натрію крохмальгліколят, повідон, магнію стеарат;1 таблетка містить ламотриджину 100 мг;допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна,лактози моногідрат, натрію крохмальгліколят, повідон, магнію стеарат, барвниклаковий жовтий;1 таблетка містить ламотриджину 150 мг;допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна,лактози моногідрат, натрію крохмальгліколят, повідон, магнію стеарат, барвникзаліза оксид жовтий.

Форма випуску. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Протиепілептичні засоби.Ламотриджин.

Код АТС

N03A X09.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка.Ламотриджин являє собою препарат класу фенілтриазинів.Ламотриджин впливає на вольтажзалежні натрієвіканали, що приводить до стабілізації пресинаптичних мембран нейронів іінгібування надлишкового вивільнення збуджувальних нейромедіаторних амінокислот(наприклад глутамату, аспартату), які беруть участь у розвитку епілептичних судомнихреакцій.При додаванні в схему існуючої протиепілептичноїтерапії в дорослих хворих на епілепсію (як з генералізованими тонічними таклонічними судомами, так і без них), для яких загальноприйняті протиепілептичніпрепарати виявилися недостатньо ефективними, ламотриджин зменшує частотусудомних нападів та їх кількість.Ефективність ламотриджину як засобу ад’ювантноїтерапії була показана, як у дорослих хворих, так і в дітей із синдромомЛеннокса-Гасто. При цьому відмічалося зниження частоти рухових нападів зпадіннями, тонічних і клонічних судом. При застосуванні ламотриджину як засобу монотерапіїв дорослих хворих зі знов діагностованою епілепсією (часткові напади звторинною генералізацією чи без неї або первинно генералізовані тонічні таклонічні судоми) була показана більш висока ефективність цього препарату (часдо настання першого нападу, частота судомних нападів, відсоток хворих, у якихне було нападів) з меншою кількістю побічних ефектів у порівнянні іззагальноприйнятою терапією.У хворих на епілепсію, незалежно від типу судомнихнападів, при переході з політерапії на монотерапію ламотриджином ефективністьтерапії не знижується або навіть підвищується. При цьому ефективністьзберігається і при тривалому проведенні терапії (до 152 тижнів). Фармакокінетика. Ламотриджин при пероральномузастосуванні добре всмоктується в шлунково-кишковому тракті. Пік концентраціїпрепарату в плазмі крові досягається через 2,5 години після прийому одноразовоїдози. Час для досягнення піка концентрації, година напіввиведення, і обсягрозподілу ламотриджину не залежать від дози. Час напіввиведення у середньомустановить 29 годин при одноразовому прийомі препарату. Ламотриджин приблизно на 55% зв’язується з білкамиплазми крові. Ламотриджин має лінійний фармакологічний профіль.Ламотриджин в основному метаболізується в печінцішляхом утворення кон’югатів із глюкуроновою кислотою. Основним метаболітом єнеактивний 2-N-глюкуронід. Приблизно 70% ламотриджину, що потрапили перорально,виводяться із сечею у вигляді цього метаболіту. У дітей до 12 років період напіввиведенняламотриджину менше, ніж у дорослих. У дітей 13-18 років кліренс препаратуприблизно такий же, як у дорослих. У хворих із хронічною нирковою недостатністю часнапіввиведення ламотриджину зростає.У хворих, які знаходяться на гемодіалізі, часнапіввиведення ламотриджину скорочується на 50%.У хворих з помірними і тяжкими порушеннями функціїпечінки час напіввиведення препарату і концентрація в плазмі кровізбільшувалися відповідно у два і три рази, при цьому пропорційно знижувавсякліренс. У хворих зі слабко вираженими порушеннями функції печінки ці показникиістотно не відрізнялися від таких у здорових добровольцівУ хворих із синдромом Жильбера (ідіопатичнанекон’югована гіпербілірубінемія) фармакокінетичний профіль ламотриджину незмінювався.Сполучне застосування ламотриджину іпротиепілептичних препаратів – індукторів метаболізуючих ферментів печінки(карбамазепін, фенітоїн, фенобарбітал або примідон) у лікуванні хворих наепілепсію супроводжується зменшенням часу напіввиведення для ламотриджину всередньому до 13 годин. Сполучне застосування ламотриджину і вальпроєвоїкислоти, навпаки, збільшує час напіввиведення для ламотриджину і знижуєпоказник його кліренсу. При сполучному застосуванні ламотриджину зпротиепілептичними препаратами – індукторами метаболізуючих ферментів печінки,а також з вальпроєвою кислотою час напіввиведення може збільшуватися до 27годин. При тривалому застосуванні ацетамінофену час напіввиведення дляламотриджину трохи зменшується, а кліренс – збільшується.

Показання для застосування. - Додаткова терапія епілепсії (включаючитоніко-клонічні напади, парціальні та генералізовані напади, для якихзагальноприйняті протиепілептичні препарати виявилися недостатньо ефективними);- як засіб монотерапії епілепсії, включаючитоніко-клонічні напади, парціальні та генералізовані напади; - як засіб монотерапії епілепсії, після відміниінших протиепілептичних препаратів (дітям, при виявленні епілепсії вперше,починати лікування з монотерапії ламотриджином не рекомендується);- для лікування нападів, асоційованих із синдромомЛеннокса-Гасто;- для запобігання випадків емоційних порушень прибіполярних розладах, переважно шляхом запобігання виникненню депресивнихстанів.

Спосіб застосування та дози. Ламітрил приймаютьперорально, незалежно від прийому їжі. Не слід перевищувати рекомендованупочаткову дозу ламотриджину, як і рекомендований об’єм збільшення дози. Пришвидкому підвищенні дози в процесі її підбору відмічається підвищення частотисерйозних дерматологічних ускладнень.ЕпілепсіяДорослі і діти старше 12 роківМонотерапіяПочаткова доза ламотриджинустановить 25 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів, потім призначають у дозі 50 мгна добу протягом наступних 2 тижнів, надалі дозу підвищують на 50-100 мг кожні1-2 тижні до досягнення оптимального ефекту. Звичайна підтримуюча дозастановить 100-200 мг на добу в 1-2 прийоми. Для деяких пацієнтів можезнадобитися доза 500 мг на добу.Комбінована терапіяДля пацієнтів, які приймаютьвальпроат натрію (у тому числі в комбінації з іншими протиепілептичнимипрепаратами), початкова доза ламотриджину становить 25 мг через день протягом 2тижнів, потім - по 25 мг щодня протягом наступних 2 тижнів. Після цього дозупідвищують (не більше, ніж на 25-50 мг кожні 1-2 тижні) до досягненняоптимального терапевтичного ефекту. Звичайна підтримуюча доза становить 100-200мг на добу в 1 -2 прийоми.Хворим, які приймаютьпротиепілептичні препарати - індуктори печінкових ферментів (наприклад фенітоїн,карбамазепін, фенобарбітал і примідон) у сполученні з іншими протиепілептичнимипрепаратами або без них (за винятком вальпроату натрію), ламотриджинпризначають у початковій дозі 50 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів, потім - по100 мг на добу протягом 2 тижнів. Після цього дозу підвищують (не більше, ніжна 100 мг кожні 1-2 тижні) до досягнення оптимального терапевтичного ефекту.Звичайна підтримуюча доза становить 200-400 мг на добу в 2 прийоми. Для деякихпацієнтів може знадобитися доза 700 мг на добу.Діти від 2 до 12 роківЛамітрил не слід призначати дітям до 12 років,оскільки таблетки в дозах, що випускаються, не придатні для поділу на потрібнідитині дози.Ламітрил можна застосовувати для лікування дітейлише в тому випадку, якщо рекомендовані дози, які виходять із індивідуальнихдоз, будуть кратні дозам таблеток препарату, що випускаються. При цьому ці дозине повинні перевищувати доз, розрахованих на масу тіла хворих дітей. Для дітей, які приймають вальпроатнатрію (у тому числі в комбінації з іншими протиепілептичними препаратами),початкова доза ламотриджину – 0,15 мг/кг маси тіла 1 раз на день протягом 2тижнів, потім – 0,3 мг/кг маси тіла 1 раз на день протягом наступних 2 тижнів.Після цього дозу підвищують (не більше, ніж на 0,3 мг/кг маси тіла кожні 1-2тижні) до досягнення оптимального терапевтичного ефекту. Звичайна підтримуючадоза становить 1-5 мг/кг маси тіла на добу в 1 -2 прийоми (максимальна доза –200 мг на день).Діти, які приймаютьпротиепілептичні препарати - індуктори печінкових ферментів (наприкладфенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал і примідон) у сполученні з іншимипротиепілептичними препаратами або без них (за винятком вальпроату натрію),ламотриджин призначають у початковій дозі 0,6 мг/кг маси тіла на добу в 2 прийомипротягом 2 тижнів, потім – 1,2 мг/кг маси тіла на добу протягом 2 тижнів. Післяцього дозу підвищують (не більше, ніж на 1,2 мг/кг маси тіла кожні 1-2 тижні)до досягнення оптимального терапевтичного ефекту. Звичайна підтримуюча дозастановить 5-15 мг/кг маси тіла на добу в 2 прийоми. Для пацієнтів, які приймаютьпротиепілептичні препарати з невідомим впливом на фармакокінетику ламотриджину,слід застосовувати схему підвищення дози, що рекомендується для одночасногозастосування з вальпроатом натрію.Відміна супутніх протиепілептичних препаратівВідміну супутніх протиепілептичних препаратівпроводять протягом 5 тижнів, знижуючи дозу щотижня на 20% від вихідної. Однакза клінічними показаннями таке зниження дози може проводитися і більшповільними темпами. Протягом цього періоду дозування ламотриджину будевизначатися тим, якою мірою супутній препарат, що відміняється, впливає нафармакокінетику ламотриджину. При цьому необхідно враховувати також ізагальноклінічну відповідь хворого на проведену терапію. Відміна препаратів -індукторів метаболізуючих ферментів печінки (карбамазепіну, фенітоїну,фенобарбіталу і примідону) приведе до подвоєння часу напіввиведення дляламотриджину. За таких умов може стати необхідним зниження дози ламотриджину. Навпаки, при відміні протиепілептичних препаратів,що не є такими індукторами, наприклад вальпроат натрію, час напіввиведення дляламотриджину буде знижуватися, через те може знадобитися підвищення дозиламотриджину.Біполярні розладиПацієнти старше18 роківЛамітрилрекомендується для лікування пацієнтів з біполярними розладами з ризикомвиникнення депресивного стану.Застосуванняламотриджину відбувається шляхом поступового нарощування дози препарату –протягом 6 тижнів, після чого інші психотропні та/або протиепілептичніпрепарати можуть бути відмінені у разі клінічної доцільності.Для запобіганняманіакальним нападам рекомендується додаткова терапія, зважаючи на те, щоефективність ламотриджину в цих випадках до кінця не встановлена.Додаткова терапія з препаратами -інгібіторами ферментів печінки (наприклад вальпроат натрію). Початкова дозаламотриджину становить 12,5 мг (25 мг через день) протягом 2 тижнів, потім 25мг 1 раз на добу наступні 2 тижні. Дозу збільшують до 50 мг на добу за 1-2прийоми на 5-й тиждень. Звичайна підтримуюча доза для досягнення оптимальноївідповіді 100 мг на добу за 1-2 прийоми. Однак доза може бути збільшена домаксимальної 200 мг на добу, залежно від клінічної відповіді.Додаткова терапія з препаратами – індукторамипечінкових ферментів (наприклад карбамазепін, фенобарбітал) у пацієнтів, які неприймають вальпроат натрію. Початкова доза ламотриджину становить 50 мг 1 разна добу протягом 2 тижнів, потім 100 мг на добу в 2 прийоми наступні 2 тижні.Дозу збільшують до 200 мг на добу в 2 прийоми на 5-й тиждень. Доза може бутизбільшена до 300 мг на добу на 6-й тиждень, однак звичайна підтримуюча доза длядосягнення оптимальної відповіді – 400 мг на добу в 2 прийоми, що може бутипризначена з 7-го тижня.Додаткова терапія з препаратами,фармакокінетична взаємодія яких з ламотриджином невідома (наприклад літій,бупропіон) або монотерапія ламотриджином. Початкова доза становить 25 мг 1 разна добу протягом 2 тижнів, потім 50 мг на добу в 1-2 прийоми наступні 2 тижні.Дозу збільшують до 100 мг на добу на 5-й тиждень. Звичайна підтримуюча дозаламотриджину – 200 мг на добу в 1-2 прийоми з 6-го тижня, однак, залежно відклінічної відповіді можна застосовувати ламотриджин в межах від 100 до 400 мгна добу в 1-2 прийоми.Після досягнення необхідноїпідтримуючої дози інші психотропні препарати можуть бути відмінені.Відміна супутніх психотропних абопротиепілептичних засобів при біполярних розладах:- Відміна препаратів – інгібіторів ферментів(наприклад вальпроат натрію). Необхідно в 1-й тиждень подвоїти підтримуючудозу, не перевищуючи 100 мг на тиждень, наприклад, підтримуюча доза 100 мг надобу буде збільшена до 200 мг на добу. З 2-го тижня підтримуюча дозаламотриджину становить 200 мг на добу в 2 прийоми і зберігається на цьому рівніпісля відміни вальпроату натрію. -Відміна препаратів – індукторів печінкових ферментів (наприклад карбамазепін).Доза ламотриджину повинна бути поступово зменшена протягом 3 тижнів післявідміни препаратів - індукторів печінкових ферментів. Зниження залежить відвихідної підтримуючої дози ламотриджину. Наприклад при підтримуючій дозіламотриджину 400 мг на добу в 1-й тиждень, на 2-й тиждень доза становить 300 мгна добу, а з 3-го тижня – 200 мг на добу. При підтримуючій дозі в 1-й тиждень300 мг на добу, з 2-го тижня доза – 225 мг на добу, а з 3-го тижня – 150 мг надобу. При підтримуючій дозі 200 мг на добу, з 2-го тижня доза – 150 мг на добу,з 3-го тижня 100 мг на добу.- Відміна інших психотропних або протиепілептичнихзасобів, фармакокінетична взаємодія яких з ламотриджином невідома (наприкладлітій, бупропіон). В цьому випадку варто підтримувати дозу, отриману припідвищенні дози – 200 мг на добу в 2 прийоми (у межах від 100 до 400 мг).При необхідності з 3-го тижня дозаможе бути збільшена до 400 мг на добу.Додаткове призначення іншихпсихотропних або протиепілептичних засобів:- Призначення препаратів –інгібіторів ферментів печінки (наприклад вальпроат натрію). Зміна дозуванняламотриджину залежить від вихідної підтримуючої дози ламотриджину. При вихіднійпідтримуючій дозі ламотриджину 200 мг, або 300 мг, або 400 мг на добу в 1-йтиждень дозу знижують вдвічі, що становить 100 мг/150 мг/200 мг на добувідповідно і далі підтримують на такому рівні. - Призначення препаратів – індукторівпечінкових ферментів (наприклад карбамазепін) у хворих, які не приймаютьвальпроат натрію. При прийомі ламотриджину 200 мг/150 мг/100 мг на добу з 2-готижня дозу збільшують, збільшена доза становить 300/225/150 мг на добувідповідно, а з 3-го тижня підтримуюча доза становить 400/300/200 мг на добувідповідно.- Призначення психотропних абопротиепілептичних препаратів, взаємодія яких з ламотриджином невідома(наприклад літій, бупропіон). У такому випадку варто підтримувати дозу, якадосягнута після режиму підвищення дози – 200 мг на добу (в межах від 100 до 400мг на добу).Відміна Ламітрилу в лікуванніхворих з біполярними розладами.Згідно проведених досліджень припинятиприйом препарату можна одразу, без поступового зменшення дози.

Побічна дія. Іноді при застосуванніламотриджину можуть розвиватися серйозні шкірні реакції, шкірний висип носитьмакуло-папульозний характер, найчастіше виникає протягом перших 8 тижнів зпочатку лікування та зникає після відміни препарату; в окремих випадках –синдром Стівенса-Джонсона і синдром Лайєлла (токсичний епідермальний некроліз).Хоча найчастіше ці реакції минають після відміни препарату, у ряді випадківможуть зберігатися необоротні рубцеві зміни на шкірі та відзначено кількасмертельних випадків.Дані клінічних спостереженьсвідчать про те, що шкірні реакції частіше розвиваються у хворих, які одержуютьвальпроєву кислоту або протиепілептичні препарати, що не є індукторамиметаболізуючих ферментів печінки, і пов’язані з високими початковими дозамиламотриджину та перевищенням рекомендованої схеми збільшення доз.Як правило, побічні реакції при застосуванніламотриджину мають слабо виражений характер, розвиваються протягом перших двохтижнів терапії і минають після припинення прийому препарату. Оскількиламотриджин, як правило, призначали в сполученні з іншими протиепілептичнимипрепаратами, важко виділити ті побічні реакції, які пов’язані виключно з дієюламотриджину.Найчастіше при застосуванні ламотриджину відмічаютьтакі побічні реакції, як запаморочення, головний біль, диплопія, сонливість,атаксія, нудота, астенія.Були відмічені також: блювання, діарея, диспепсія,запор, хвороби зубів, міалгія, артралгія, випадкові травми, грипоподібнийсиндром, больові відчуття, біль у спині, животі, у ділянці шиї, пропасниця,інфекції, нездужання, загострення судомних нападів, порушення координації,безсоння, тремор, депресія, стривожений стан, дратівливість, порушення мови тапам’яті, риніт, фарингіт, порушення дихання, шкірні висипання, порушеннячіткості зору, дисменорея, порушення менструального циклу, вагініт.Запаморочення, диплопія, атаксія і порушення зоручастіше реєструються у хворих, які одержують карбамазепін у сполученні зламотриджином. Розвиток цих побічних реакцій залежить від дози препарату.Зазначені симптоми можуть зніматися при зниженні добової дози чи зміні схемиприйому супутніх препаратів.У хворих із синдромом Леннокса-Гасто спостерігаютьсяпобічні реакції крім перелічених вище: набряк обличчя, змінаклініко-лабораторних показників, ендокринні порушення (синдром Кушинга,гіпотиріоз), лімфаденопатія, емоційна лабільність, задишка, екзема, ураженнянігтів, кон’юнктивіт, кератит, інфекції сечовивідних шляхів.Серйозні побічні реакції, що потребують припинення лікуванняУ більшості випадків – це серйозні шкірні прояви.Такі ускладнення частіше зустрічалися, якщо збільшення дози проводилось уприскореному режимі, а також при сполучному застосуванні ламотриджину звальпроєвою кислотою або протиепілептичними препаратами, що не є індукторамиметаболізуючих ферментів печінки. Дуже рідко – синдром гіперчутливості.

Протипоказання. Ламітрил протипоказанийхворим з підвищеною чутливістю до ламотриджину та будь-якого компонентапрепарату.

Передозування. При одноразовому прийоміламотриджину в дозах, що перевищують у 10-20 разів максимальні терапевтичні,спостерігають ністагм, атаксію, порушення свідомості, кому. При цьому необхіднігоспіталізація, промивання шлунка, прийом активованого вугілля, застосуваннявідповідної підтримуючої терапії.

Особливості застосування. Різка відміна будь-якогопротиепілептичного препарату у хворого на епілепсію може провокувати судомнінапади. Тому, як правило, відміна повинна проводитися поступово. Коли черезалергійну реакцію потрібна більш швидка відміна препарату, дозу ламотриджинуслід знижувати щонайменше два тижні.Застосування препарату особами, робота якихпов’язана з джерелами підвищеної небезпеки. Особи з неконтрольованою епілепсієюне повинні займатися керуванням транспортними засобами або працювати зустаткуванням, що є джерелом підвищеної небезпеки. Пацієнтам, які одержуютьламотриджин, варто спочатку оцінити власну реакцію на лікування ламотриджином,перед тим, як займатись діяльністю, що вимагає підвищеної зосередженості чифізичної координації.Застосування в лікуванні хворих похилого віку.Коректування дози ламотриджину для хворих похилого віку не потрібно, оскількифармакокінетика препарату в осіб цієї вікової групи істотно не відрізняєтьсявід такої в осіб середнього віку.Фертильність. Призначення Ламітрилу в репродуктивнихдослідженнях на тваринах не порушувало фертильність. Даних про вплив Ламітрилуна фертильність людей немає.Тератогенність. Ламітрил є слабким інгібіторомдигідрофолат-редуктази. Теоретично існує ризик уроджених вад плоду людини, якщопід час вагітності мати використовує для лікування препарати – інгібіторифолатів. Однак репродуктивні токсикологічні дослідження Ламітрилу на тваринах удозах, що перевищували терапевтичні дози для людей, не виявили тератогенногоефекту.Вагітність. Інформації щодо безпеки застосуванняЛамітрилу під час вагітності недостатньо. Але, як і більшість препаратів,Ламітрил не повинен використовуватись під час вагітності, тому при призначенніпрепарату вагітним жінкам варто зважувати можливу користь від такої терапії таможливий потенційний ризик для плоду. Лактація. Інформація щодо застосування Ламітрилу підчас лактації недостатня. Ламотриджин переходить в грудне молоко в концентраціїблизько 40-60% від вмісту препарату в сироватці крові. Дані одиничнихспостережень за жінками, що годують груддю, які застосовували ламотриджин,показали, що концентрація ламотриджину в сироватці крові грудних дітей у такомувипадку може досягти рівня, при якому можливі прояви фармакологічного ефекту.Тому користь від годування груддю повинна бути порівняна з ризиком виникненняпобічної дії у дитини.Застосування Ламітрилу в лікуванні хворих зпорушеннями функції нирок. У хворих з порушеннями функції нирок часнапіввиведення ламотриджину збільшується, тому для таких хворих підбор дозислід робити з обережністю. Застосування Ламітрилу в лікуванні хворих зпорушеннями функції печінки. При слабо і помірно виражених порушеннях функціїпечінки початкову дозу, нарощування дози і підтримуючу дозу рекомендуєтьсязменшити на 50%, при тяжких порушеннях функції печінки – на 75%. Підтримуючудозу можна коригувати залежно від клінічної відповіді на препарат.Особливості застосування в лікуванні окремихкатегорій хворих. Ламотриджин хворим з порушеною серцевою провідністю слідпризначати з обережністю, особливо при застосуванні супутніх препаратів, щопригнічують передсердно-шлуночкову провідність.Можливість розвитку залежності. Даних, які бсвідчили про можливість розвитку залежності від ламотриджину, при застосуванніцього препарату не виявлено.Показники клініко-лабораторних досліджень.Застосування ламотриджину не вимагає моніторингу будь-яких клініко-лабораторнихпараметрів. При застосуванні ламотриджину немає необхідності контролювати вмісту плазмі крові супутніх протиепілептичних препаратів.

Взаємодія з іншими лікарськимизасобами. Прийомламотриджину не впливає на концентрацію в плазмі крові сполучно застосовуванихз ламотриджином інших протиепілептичних препаратів - індукторів метаболізуючихферментів печінки (карбамазепіну, фенітоїну, фенобарбіталу, примідону). Зіншого боку, всі ці протиепілептичні препарати при сполучному застосуванні зламотриджином збільшують кліренс ламотриджину в плазмі крові і зменшують йогочас напіввиведення. Вальпроєва кислота збільшує час напіввиведенняламотриджину і зменшує показник кліренсу препарату в плазмі крові. Удослідженнях, у ході яких 18 здорових добровольців, що одержували вальпроєвуюкислоту, прийняли ламотриджин, відмічено помірне зниження (у середньому на 25%)рівноважної концентрації вальпроєвої кислоти протягом трьох тижнів, потімнаставала стабілізація. Разом з тим, додавання ламотриджину до схеми терапії ухворих, які одержують протиепілептичні препарати - індуктори метаболізуючихферментів печінки в сполученні з вальпроєвою кислотою, не впливало на вміствальпроєвої кислоти в плазмі крові.У дослідженнях за участі 12 жінок-добровольців булопоказано, що ламотриджин не впливає на вміст у плазмі крові етинілестрадіолу талевоноргестрелу. Проте у разі тривалої терапії іншими лікарськими засобамипацієнтки, що приймають перорально контрацептивні засоби, повинні інформуватилікаря про зміни характеру менструального циклу.Експерименти in vitro показали, що на формуванняпервинного метаболіту ламотриджину, N-глюкуроніду, лише у мінімальному ступеніможе мати вплив амітриптилін, бупропіон, клоназепам, флуоксетин, галоперидол,лоразепам. За даними вивчення метаболізму буфуралолу в мікросомах печінкилюдини можна вважати, що ламотриджин зменшує кліренс препаратів, якіметаболізуються головним чином за допомогою CYP2D6. Результати in vitroекспериментів також дають можливість стверджувати, що на кліренс ламотриджинунавряд чи можуть вплинути клозапін, фенелзин, рисперидон, сертралін, тразодон.

Умови та термін зберігання. Зберігати в недоступномудля дітей, сухому, захищеному від світла місці при температурі 15-25°С. Термінпридатності – 5 років
Переглядів: 1964 Мітки препарату: разделРоздрукувати
А :: Б :: В :: Г :: Д :: Ж :: З :: І :: Й :: К :: Л :: М :: Н :: О :: П :: Р :: С :: Т :: У :: Ф :: Х :: Ц :: Ч :: Ш :: Ю :: Я