А :: Б :: В :: Г :: Д :: Ж :: З :: І :: Й :: К :: Л :: М :: Н :: О :: П :: Р :: С :: Т :: У :: Ф :: Х :: Ц :: Ч :: Ш :: Ю :: Я
Приблизна ціна:

Лазикс (Lasix)

міжнародна назва: фуросемід;

основні фізико-хімічні властивості: прозорий розчин, без кольору;

склад: 1 мл містить 10 мг фуросеміду; допоміжні речовини: натрію гідроксид, натрію хлорид, вода для ін’єкцій.

Форма випуску. Розчин для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Високоактивні діуретики. Препарати сульфамідів. Код АТС С03С А01.

Фармакологічнівластивості. Фармакодинаміка Фуросемід є петльовим діуретиком швидкої дії, щопризводить до встановлення відносно сильного та короткочасного діуретичногоефекту. Фуросемід блокує Na+K+2Cl-котранспортер, розташований у базальнихмембранах клітин товстого сегмента висхідної частини петлі Генле: ефективністьсалуретичної дії фуросеміду, таким чином, залежить від того, чи потрапляє лікарськийзасіб до канальців у місцях просвітів шляхом аніоно-транспортного механізму.Діуретичний ефект виникає в результаті інгібування реабсорбції натрію хлориду вцьому сегменті петлі Генле. Внаслідок цього фракційна екскреція натрію можедосягати 35% гломерулярної фільтрації натрію. Вторинні ефекти збільшеноїекскреції натрію полягають у підвищеному виведенні сечі (завдяки осмотичнозв’язаній воді) та у збільшеній дистальній канальцевій секреції калію. Такожпідвищується екскреція іонів кальцію та магнію.Фуросемід викликає дозозалежнустимуляцію системи ренін-ангіотензин-альдостерон. При серцевій недостатностіфуросемід призводить до гострого зменшення серцевого переднавантаження (шляхомзвуження ємкісних венозних судин). Цей ранній судинний ефект є простагландинопосередкованимта припускає адекватну функцію нирок з активацією системи ренін-ангіотензин інеушкодженим синтезом простагландинів. Окрім цього, завдяки притаманному йомунатрійуретичному ефекту фуросемід знижує реактивність судин по відношенню докатехоламінів, яка збільшена у хворих на гіпертензію. Антигіпертензивна ефективність фуросеміду пояснюється збільшеноюекскрецією натрію, зниженим об’ємом крові та зменшеною відповіддю гладкихм’язів судин на стимуляцію вазоконстрикторами або судинозвужувальними засобами.Початок діуретичного ефекту спостерігається протягом 15 хвилин післявнутрішньовенного введення дози лікарського засобу. Дозозалежне збільшення діурезу та натрійурезу спостерігалось у здоровихпацієнтів, які отримували фуросемід у дозах 10 − 100 мг. Тривалість дії уздорових людей становить приблизно 3 години після внутрішньовенного введення 20мг фуросеміду. У пацієнтів взаємозв’язок між концентраціями незв’язаного (вільного)фуросеміду всередині трубчастих органів (визначений на основі швидкостіекскреції фуросеміду в сечу) та здійснюваним натрієуретичним ефектомвиражається у формі сигмоїдної кривої з мінімальною ефективною швидкістюекскреції фуросеміду, що складає приблизно 10 мікрограмів у хвилину. Такимчином, безперервна інфузія фуросеміду виявляється більш ефективною, ніжповторні болюсні ін’єкції. Більше того, окрім певної болюсної дози лікарськогозасобу, не спостерігається значного збільшення ефекту. Ефект фуросемідузменшується, якщо відбувається занижена тубулярна секреція або зв’язуваннялікарського засобу з альбуміном всередині канальців. Фармакокінетика.Об’єм розподілу фуросеміду становить від 0,1до 0,2 літра на 1 кг маси тіла. Об’єм розподілу може бути вищим залежно відзахворювання.Фуросемід (більше 98%) утворює міцні сполукиз протеїнами плазми крові, особливо з альбуміном. Фуросемід виводиться головним чином увигляді невидозміненого лікарського засобу, шляхом секреції у проксимальнийканалець. Після внутрішньовенного призначення від 60 до 70% введеної дозифуросеміду виводиться саме таким чином. Метаболіт фуросеміду − глюкуронід− становить 10 −20% речовин, що містяться в сечі. Залишкова доза виводиться з фекаліями,ймовірно, шляхом біліарної секреції.Кінцевий період напіввиведення фуросемідупісля внутрішньовенного призначення складає приблизно від 1 до 1,5 годин. Фуросемід потрапляє у молоко матері;проникає крізь плацентарний бар’єр та повільно потрапляє до плоду. Фуросемідвизначається у плоді чи у новонароджених у тих же концентраціях, що й у матерідитини.

Захворювання нирокПри нирковій недостатності виведенняфуросеміду уповільнене, а період напіввиведення − подовжений; кінцевийперіод напіввиведення може тривати до 24 годин у пацієнтів із тяжкою нирковоюнедостатністю.При нефротичному синдромі зменшеніконцентрації білків плазми призводять до підвищення концентрацій незв’язаного(вільного) фуросеміду. З іншого боку, ефективність фуросеміду у цих пацієнтівзменшена завдяки зв’язуванню з інтратубулярним альбуміном та заниженійканальцевій секреції. Фуросемід погано піддається діалізу упацієнтів, яким проводять гемодіаліз, перитонеальний діаліз та хронічнийперитонеальний діаліз в амбулаторних умовах.

Печінкова недостатністьПри печінковій недостатності період напіввиведенняфуросеміду збільшується на 30 - 90%, головним чином завдяки більшому об’ємурозподілу. Слід також відмітити, що у даній групі пацієнтів спостерігаєтьсяширока різноманітність усіх фармакокінетичних параметрів.

Застійна серцева недостатність, тяжкагіпертензія, пацієнти літнього вікуВиведення фуросеміду уповільнене череззменшену функцію нирок у пацієнтів із застійною серцевою недостатністю, тяжкоюгіпертензією та у пацієнтів похилого віку.

Недоношені та доношені немовлята Залежно від рівня сформованості нироквиведення фуросеміду може бути уповільненим. Метаболізм лікарського засобутакож зменшується, якщо у немовлят порушена здатність до глюкуронізації.Кінцевий період напіввиведення триває менше 12 годин у плодів старше 33 тижнівпісля запліднення яйцеклітини. У немовлят старше 2 місяців кінцевий кліренсаналогічний кліренсу у дорослих пацієнтів.

Показання для застосування. ● Набряки при хронічній застійнійсерцевій недостатності (якщо необхідно лікування із застосуванням діуретиків). ● Набряки при гострій застійнійсерцевій недостатності.● Набряки при хронічній нирковійнедостатності.● Гостра ниркова недостатність,включно у вагітних або під час пологів.● Набряки при захворюваннях печінки (уразі необхідності, для доповнення лікування із застосуванням антагоністівальдостерону).● Гіпертензивний криз (у якостіпідтримуючого засобу).● Підтримка форсованого діурезу.

Спосіб застосування та дози. Режим дозування встановлює лікаріндивідуально, залежно від вираженості розладів водно-електролітного балансу,величини клубочкової фільтрації, тяжкості стану пацієнта. В процесізастосування препарату потрібно коригувати показники водно-електролітногобалансу з урахуванням діурезу і динаміки загального стану пацієнта. Фуросемід призначається внутрішньовенно лишев тому випадку, коли прийом всередину є недоцільним або неефективним(наприклад, при порушенні всмоктування в кишечнику) або у разі необхідностішвидкого ефекту. У разі використання внутрішньовенної терапії рекомендується якомогашвидший перехід до терапії лікарським засобом для внутрішнього застосування. Для досягнення оптимальної ефективності тапригнічення зустрічної регуляції загалом віддається перевага безперервнійінфузії фуросеміду у порівнянні з повторними болюсними ін’єкціями. У тих випадках, коли безперервна інфузіяфуросеміду є недоцільною для подальшого лікування після введення однієї абодекількох болюсних доз, віддається перевага подальшій схемі лікування зпризначенням низьких доз, які вводяться через короткі часові інтервали(приблизно 4 години), у порівнянні з більшими болюсними дозами, що вводятьсячерез більші проміжки часу. Для дорослих рекомендована максимальнадобова доза фуросеміду 1500 мг.Для дітей рекомендована доза фуросеміду дляпарентерального введення складає 1 мг/кг ваги тіла, але максимальна добова дозане повинна перевищувати 20 мг.

Спеціальні рекомендації стосовно дозуванняДозування для дорослих загалом базується назастосуванні нижченаведених рекомендацій. ●

Набряки при хронічній застійнійсерцевій недостатностіРекомендована початкова доза лікарськогозасобу для прийому всередину складає від 20 мг до 50 мг у день. У разінеобхідності можна регулювати дозу у відповідності до терапевтичної відповідіпацієнта. Рекомендується приймати денну дозу, поділену на два або три прийоми. ●

Набряки при гострій застійнійсерцевій недостатностіРекомендована початкова доза лікарськогозасобу складає від 20 до 40 мг та призначається у вигляді болюсної ін’єкції. Уразі необхідності можна регулювати дозу у відповідності до терапевтичноївідповіді пацієнта. ●

Набряки при

хронічнійнирковій недостатностіНатрійуретична дія фуросеміду залежить відпевної кількості факторів, включаючи ступінь тяжкості ниркової недостатності табаланс натрію. Таким чином, неможливо точно передбачити ефективність дози. Дляпацієнтів з хронічною нирковою недостатністю потрібно обережно титрувати дозудля забезпечення поступової початкової втрати рідини. Для дорослих пацієнтів цеозначає введення такої дози, що призводить до добового зменшення маси тілаприблизно на 2 кг (приблизно 280 ммоль Na+) .У разі внутрішньовенного введення дозафуросеміду може визначатися наступним чином - лікування розпочинається звведення безперервної внутрішньовенної інфузії 0,1 мг протягом хвилини, потімшвидкість введення інфузії збільшується кожні півгодини у залежності відвідповіді пацієнта. ●

При гострій нирковійнедостатності перед тим, як розпочати прийом фуросеміду, потрібнокомпенсувати гіповолемію, гіпотензію та суттєвий електролітний такислотно-лужний дисбаланс.Рекомендується якомога швидше здійснитиперехід від внутрішньовенного введення до перорального прийому. Рекомендована початкова доза складає 40 мгта призначається у вигляді внутрішньовенної ін’єкції. Якщо призначення даної дозине призводить до бажаного збільшення виведення рідини, фуросемід можнапризначати у вигляді безперервної внутрішньовенної інфузії, розпочинаючи звведення від 50 мг до 100 мг лікарського засобу за годину.

Набряки при захворюваннях печінки Фуросемід призначається як доповненнятерапії антагоністами альдостерону у тих випадках, коли застосування лишеантагоністів альдостерону є недостатнім. Для запобігання ускладнень, таких якортостатична гіпотензія або порушення електролітного та кислотно-лужного балансу,дозу треба обережно титрувати, щоб забезпечити поступову початкову втратурідини. Для дорослих пацієнтів це означає введення такої дози, що приводить доденного зменшення маси тіла приблизно на 0,5 кг.Якщо внутрішньовенне введення є абсолютнонеобхідним, початкова разова доза становить 20 − 40 мг.

Гіпертензивний криз Рекомендована початкова доза від 20 мг до40 мг призначається у вигляді внутрішньовенної болюсної ін’єкції. У разінеобхідності можна регулювати дозу залежно від терапевтичної відповідіпацієнта.

Підтримка форсованого діурезу у випадкуотруєння Фуросемід призначається внутрішньовеннододатково до введення інфузій електролітних розчинів. Доза залежить відтерапевтичної відповіді на фуросемід. Втрата рідини та електролітів повиннарегулюватися до ініціювання та під час лікування. У разі отруєння кислотнимиабо лужними речовинами виведення рідини можна прискорити шляхом алкалізації абоокислення сечі відповідно. Рекомендована початкова доза складає від 20мг до 40 мг та призначається внутрішньовенно.

ДітиДля дітей дозу потрібно зменшувативідповідно до маси тіла.

Спеціальні рекомендації стосовнозастосування Внутрішньовенна ін’єкція/інфузія: у разівнутрішньовенного введення фуросемід потрібно призначати у вигляді повільноїін’єкції або інфузії; із швидкістю не більше 4 мг за хвилину. Для пацієнтів ізсильно порушеною функцією печінки (креатинін сироватки крові >5 мг/дл)рекомендується вводити інфузію із швидкістю не більше 2,5 мг за хвилину. Внутрішньом’язова ін’єкція: призначення увигляді внутрішньом’язової ін’єкції повинно обмежуватися лише винятковимивипадками, коли недоцільний прийом всередину та внутрішньовенне введення.Потрібно взяти до уваги, що спосіб введення лікарського засобу у виглядівнутрішньом’язової ін’єкції не підходить для лікування гострих станів, таких якнабряк легенів. Лазикс® не повинен змішуватись з іншими лікарськими засобамив одному шприці!Інфузія Лазикс® у не повинна вводитись разом з іншимилікарськими засобами! Лазикс® являє собою розчин з рівнем рН приблизно 9, не маєбуферної ємності. Таким чином, активний інгредієнт може випасти в осад призначеннях рівня рН нижче 7. У випадку розведення даного розчину, потрібнозвернути увагу на забезпечення того, що рН розведеного розчину знаходиться умежах від слабо лужного до нейтрального. Нормальний фізіологічний (сольовий) розчин підходить у якостірозчинника. Рекомендується використовувати розведені розчини якомога швидше.

Побічна дія. Фуросемід призводить до збільшеної екскреції зорганізму натрію й хлору та, як наслідок, води. Окрім цього, посилюєтьсяекскреція інших електролітів (зокрема, калію, кальцію та магнію). Симптоматичніпорушення електролітного балансу та метаболічний

алкалоз можуть перейтиу форму поступово зростаючого електролітного дефіциту.У випадку призначенняпацієнтам із нормальною функцією печінки більш високих доз фуросеміду, можевиникнути гостре погіршення стану пацієнта в результаті великої втратиелектролітів. До попереджувальних симптомів порушеньелектролітного балансу відносяться посилене відчуття спраги, головний біль,сплутаність свідомості, судоми м’язів, тетанія, слабкість м’язів, розладисерцевого ритму та симптоми з боку шлунково-кишкового тракту. Діуретичний ефект фуросеміду може призвестиабо сприяти гіповолемії та зневодненню організму, особливо у пацієнтів похилоговіку. Суттєве зменшення кількості рідини в організмі може призвести допосилення процесів згортання крові з тенденцією до розвитку тромбозів. Фуросемід може спричинити гіпотензію, що, всвою чергу, може призвести до виникнення ознак та симптомів, таких як порушенняконцентрації та реакції, марення, відчуття тиску в голові, головний біль,запаморочення, сонливість, слабкість, розлади зору, сухість у роті, ортостатичнагіпотензія. Збільшене утворення сечі може викликати абозбільшити кількість скарг, що надходять від пацієнтів із обструкцією відтокусечі. Таким чином, може виникнути гостра затримка сечі з можливими вториннимиускладненнями, наприклад, у пацієнтів із порушеннями випорожнення сечовогоміхура, гіперплазією простати або звуженням уретри. Лікування фуросемідом може призвести доминущого зростання рівнів креатиніну крові та сечі, а також до підвищеннярівнів холестерину та тригліцериду в сироватці крові. Можуть підвищитись рівнісечової кислоти в сироватці крові та виникнути напади подагри. Переносимість глюкози може зменшуватисьурезультаті застосування фуросеміду. У пацієнтів із цукровим діабетом цеможе призвести до погіршення метаболічного контролю; цукровий діабет можеперейти із латентної форми у виражену форму перебігу захворювання. Рідко можуть виникати реакції з бокушлунково-кишкового тракту, такі як нудота, блювання або діарея. В окремихвипадках може розвинутись внутрішньопечінковий холестаз, виникнути збільшеннярівнів печінкових трансаміназ або гострий панкреатит. Рідко можуть спостерігатись порушення слухута дзвін у вухах,хоча звичайновониє минущими розладами,особливо у пацієнтів із нирковою недостатністю, гіпопротеінемією (наприклад,при нефротичному синдромі) та/або у разі надто швидкого внутрішньовенноговведення фуросеміду. У окремих випадках можуть виникати реакції збоку шкіри та слизових оболонок, наприклад, свербіж, кропив’янка, інші видивисипання на шкірі або бульозні висипання, мультиформна еритема, ексфоліативнийдерматит, пурпура. Тяжкі анафілактичні або анафілактоїдніреакції(наприклад, які супроводжуються шоком) проявляються рідко. Інтерстиціальний нефрит, васкуліт абоеозинофілія спостерігаються рідко. Іноді можуть виникати лихоманка абопарестезія та, у окремих випадках, може виникнути підвищена чутливість досвітла.Іноді може виникати тромбоцитопенія. Зрідкаможе розвинутись агранулоцитоз, апластична анемія або гемолітична анемія. У недоношених немовлят фуросемід можевикликати нефрокальциноз/нефролітіаз. Якщо фуросемід призначається недоношенимнемовлятам протягом перших тижнів життя, це може збільшити ризик виникненняпостійно відкритого артеріального протоку. Після введення внутрішньом’язово можутьвиникнути больові реакції у місці введення лікарського засобу.

Протипоказання. ● Гіперчутливість до фуросеміду або інших компонентів, що входятьдо складу препарату. У пацієнтів з алергією на сульфанаміди (наприклад, на сульфанамідніантибіотики або сульфанілсечовину) може виявитися перехресна чутливість дофуросеміду.

Пацієнти згіповолемією або зневодненняморганізму.

Пацієнти з нирковою недостатністю у вигляді анурії,в яких не спостерігається терапевтична відповідь на фуросемід.

Пацієнти з тяжкою гіпокаліємією.

Пацієнти з тяжкою гіпонатріємією.● Пацієнти з прекоматозними такоматозними станами, що асоціюються з печінковою енцефалопатією. ● Жінки, які годують груддю. ● Вагітність. Проведення лікування зажиттєвих показань в період вагітності потребує спостереження за ростом ірозвитком плоду.

Передозування. Клінічна картина гострого або хронічногопередозування залежить головним чином від ступеня та наслідків втрати електролітіві рідини, і включає такі ознаки, як гіповолемія, зневоднення організму,гемоконцентрація, серцеві аритмії (включаючи AV- блокаду та фібриляціюшлуночків). До симптомів цих порушень належать тяжка гіпотензія (що прогресуєдо шоку), гостра ниркова недостатність, тромбоз, маревні стани, периферичнийпараліч, апатія та сплутаність свідомості. Специфічних антидотів фуросеміду дотепернемає. Терапія - симптоматична.

Особливості застосування. Під час лікування препаратом Лазикс® повинен забезпечуватисяпостійний відтік сечі. Пацієнти з частковою обструкцією відтоку сечі потребуютьпильної уваги, особливо на початкових етапах лікування. Лікування із застосуванням Лазиксу®вимагає регулярного медичного нагляду. Необхідний особливо ретельний моніторинг:хворих на гіпотензію;пацієнтів, які потрапляють до групиособливого ризику внаслідок значного зниження кров’яного тиску, наприкладпацієнтів з вираженим стенозом коронарних артерій або кровоносних судин, щопостачають кров до головного мозку;пацієнтів з латентною або вираженою формоюцукрового діабету; хворих на подагру; пацієнтів з гепаторенальним синдромом, тобтоз функціональною нирковою недостатністю, що асоціюється з тяжким захворюваннямпечінки; пацієнтів з гіпопротеїнемією, наприклад, якаасоціюється з нефротичним синдромом (ефект фуросеміду може послаблюватисьодночасно з потенціюванням ототоксичності). Необхідно обережне титрування дози; недоношених немовлят (можливий розвитокнефрокальцинозу/нефролітіазу); потрібно здійснити моніторинг функції нирок тавиконати ультрасонографію нирок.Регулярний моніторинг натрію, калію такреатиніну сироватки крові загалом рекомендується під час терапії фуросемідом.Особливо ретельного моніторингу потребують пацієнти групи високого ризикурозвитку електролітних дисбалансів або у випадку значної додаткової втратирідини (наприклад, як результат блювання, діареї або інтенсивного виділенняпоту). Гіповолемія або зневоднення організму, а також будь-які суттєвіпорушення електролітного та кислотно-лужного балансу повинні бутивідкориговані. Для цього може знадобитися тимчасове припинення терапіїфуросемідом. Внаслідок зазначених вище можливих побічних дій при застосуванніЛазиксу® у пацієнтів може порушитися здатність керувати автомобілемта утруднитися здатність працювати з механізмами і машинами. Особливо цестосується початкового періоду лікування, а також випадків одночасного вживанняалкоголю і препарату Лазиксу®. На розвиток порушень електролітного балансувпливають такі фактори, як існуючі захворювання (наприклад, цироз печінки,серцева недостатність), супутнє застосування лікарських засобів і харчування.Наприклад, у результаті блювання або діареї може виникнути нестача калію. При застосуванні Лазиксу® доцільно рекомендувати пацієнтуїжу з високим вмістом калію (печена картопля, банани, томати, шпинат,сухофрукти). Слід пам’ятати, що при застосуванні Лазиксу® можевиникнути потреба в медикаментозній компенсації втрат калію.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. В окремих випадках внутрішньовенноговведення фуросеміду протягом 24 годин після застосування хлоралгідрату можеспричинити припливи крові, підсилене потовиділення, збуджений стан, нудоту,підвищення кров’яного тиску і тахікардію. Отже, не рекомендується супутнєзастосування фуросеміду та хлоралгідрату. Фуросемід може потенціювати ототоксичністьаміноглікозидів та інших ототоксичних лікарських засобів. Оскільки це можепризвести до ушкодження, що має необоротний характер, ці лікарські засоби неповинні застосовуватись одночасно з фуросемідом.У разі одночасного застосування цисплатинута фуросеміду існує ризик виникнення ототоксичних ефектів. Окрім цього, можепосилюватись нефротоксичність цисплатину, якщо фуросемід не призначається унизьких дозах (наприклад 40 мг пацієнтам з нормальною функцією нирок) та зпозитивним балансом рідини, коли застосовується для досягнення ефектуфорсованого діурезу під час терапії цисплатином. Фуросемід зменшує виведення солей літію таможе призводити до збільшення рівнів літію в сироватці крові, результатом чогоє підвищений ризик токсичності літію, включаючи більший ризик виникненнякардіотоксичних та нейротоксичних ефектів літію. Таким чином, рекомендуєтьсяпроводити ретельний моніторинг рівнів літію у пацієнтів, які отримують данукомбіновану терапію. Пацієнти, які отримують діуретики, можутьстраждати від тяжкої гіпотензії та погіршення функцї нирок, включаючи випадкиниркової недостатності, особливо при першому застосуванні інгібіторуангіотензинперетворюючого ферменту (інгібітор АПФ) або антагоніста рецептораангіотензину ІІ, або ж при першому застосуванні цих лікарських засобів узбільшеній дозі. Потрібно вирішити, чи слід тимчасово припинити застосуванняфуросеміду, або принаймні зменшити дозу фуросеміду за три дні до початкулікування, або ж збільшити дозу ігнібітору АПФ або антагоніста рецептораангіотензину ІІ. Одночасне застосування нестероїднихпротизапальних лікарських засобів, включаючи ацетилсаліцилову кислоту, можезменшувати дію фуросеміду. У пацієнтів із зневодненням організму або згіповолемією нестероїдні протизапальні лікарські засоби можуть призвести догострої серцевої недостатності. Під дією фуросеміду може збільшуватисьтоксичність саліцилату. Зменшення ефективності фуросеміду можевиникнути після супутнього застосування фенітоїну. Застосування кортикостероїдів,карбеноксолону, кореня солодки у великих дозах та довготривале застосуванняпослаблювальних засобів може збільшити ризик розвитку гіпокаліємії. Деякі порушення електролітного балансу (такіяк гіпокаліємія, гіпомагніємія) можуть підвищувати токсичність певних іншихлікарських засобів (наприклад препаратів дигіталісу та лікарских засобів, щоспричинюють синдром подовження інтервалу QT). Якщо антигіпертензивні препарати, діуретикиабо інші лікарські засоби, які мають властивість знижувати кров’яний тиск,застосовуються одночасно з фуросемідом, слід очікувати ще більшого зниженнякров’яного тиску.Пробенецид, метотрексат та інші лікарськізасоби, які, подібно до фуросеміду, підлягають значній канальцевій секреції внирках, можуть зменшувати ефективність фуросеміду. Та навпаки, фуросемід можезменшувати виведення цих лікарських засобів нирками. Проведення лікування іззастосуванням високих доз (зокрема як фуросеміду, так і інших лікарькихзасобів) може призвести до збільшення їх рівнів у сироватці крові та зростанняризику побічних ефектів, спричинених фуросемідом або застосуванням супутньоїтерапії. Може зменшуватись ефективністьантидіабетичних лікарських засобів та симпатоміметиків, що мають властивість підвищуватикров’яний тиск (наприклад епінефрину, норепінефрину). Може підсилюватись діякурареподібних м’язових релаксантів або теофіліну. Можливо посилення шкідливого впливунефротоксичних лікарських засобів на нирки.Порушення функції нирок може розвинутись упацієнтів, які отримують супутню терапію фуросемідом та високі дози окремихцефалоспоринів. Супутнє застосування циклоспорину А тафуросеміду асоціюється із збільшеним ризиком виникненння подагричного артриту,вторинного по відношенню до гіперурикемії, спричиненої фуросемідом, тапорушення ниркової екскреції уратів, спричиненої циклоспорином. У пацієнтів, які належали до групи високогоризику розвитку нефропатії унаслідок терапії радіоконтрастними речовинами, прилікуванні фуросемідом спостерігалась більша частота погіршення функції нирокпісля отримання радіоконтрастних речовин у порівнянні з такою у пацієнтів групивисокого ризику, яким проводили лише внутрішньовенну гідратацію до призначеннярадіоконтрастних речовин.

Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі не вище +25С, утемному місці. Зберігати в місці, недоступному для дітей.Термін зберігання –3 роки
Переглядів: 1430 Мітки препарату: разделРоздрукувати
А :: Б :: В :: Г :: Д :: Ж :: З :: І :: Й :: К :: Л :: М :: Н :: О :: П :: Р :: С :: Т :: У :: Ф :: Х :: Ц :: Ч :: Ш :: Ю :: Я