А :: Б :: В :: Г :: Д :: Ж :: З :: І :: Й :: К :: Л :: М :: Н :: О :: П :: Р :: С :: Т :: У :: Ф :: Х :: Ц :: Ч :: Ш :: Ю :: Я
Приблизна ціна:

Бекстра (Bextra)

міжнародна та хімічна назви: valdecoxib;4-(5-метил-3-феніл-4-ізоксазоліл)бензенесульфонамід;

основні фізико-хімічні властивості:10 мг: білі, у формі капсули таблетки, вкриті оболонкою,звитиснутим на одному боці написом “10” і ідентифікаційним написом на іншомубоці;20 мг: білі, у формі капсули таблетки, вкриті оболонкою, з витиснутимна одному боці написом “20” і ідентифікаційним написом на іншому боці; 40 мг: жовті, семикутної форми таблетки, вкриті оболонкою, з витиснутимна одному боці написом “40” і ідентифікаційним написом на іншому боці;

склад: 1 таблетка містить 10, 20 або 40 мг вальдекоксибу;допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, крохмальпрежелатинізований, кроскармелоза натрію, стеарат магнію, вода очищена, Опадрібілий YS-1-18027-A для таблеток 10 мг, 20 мг або Опадрі жовтий YS-1-12525-A –для таблеток 40 мг.

Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою. Фармакотерапевтична група.Нестероїдні протизапальні і протиревматичні засоби. Селективні інгібітори ЦОГ(коксиби). Код АТС M01A H03.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Механізм дії вальдекоксибуполягає в пригніченні опосередкованого циклооксигеназою-2 (ЦОГ-2) синтезупростагландинів. Циклооксигеназа відповідає за вироблення простагландинів. Булиідентифіковані дві із оформи – ЦОГ-1 і ЦОГ-2. ЦОГ-2 є ізоформою ферменту, якаіндукується прозапальними подразниками і є в основному відповідальною за синтезпростаноїдних медіаторів болю, запалення і пропасниці. У терапевтичних дозахвальдекоксиб є селективним інгібітором ЦОГ-2 як периферичних, так і центральнихпростагландинів, і не пригнічує ЦОГ-1, зберігаючи таким чином залежні від ЦОГ-1фізіологічні процеси у тканинах, зокрема шлунка, кишечнику, і в тромбоцитах.Також вважають, що ЦОГ-2 залучена до процесів овуляції, імплантації та закриттяартеріальної протоки і функцій центральної нервової системи (індукуванняпропасниці, сприйняття болю і когнітивна функція).Дослідження впливу на тромбоцити. У рядідосліджень із застосуванням невеликих багаторазових доз у здорової молоді ілюдей похилого віку (=> 65 років) одноразовий і багаторазовий (до 7 днів)прийом вальдекоксибу у дозах від 10 до 40 мг двічі на добу не впливав на агрегаціютромбоцитів або час кровотечі у порівнянні з прийомом плацебо.Фармакокінетика. Вальдекоксиб швидковсмоктується, досягаючи максимальних концентрацій у плазмі приблизно через 3години. Абсолютна біодоступність вальдекоксибу становить 83% після пероральноговведення. Їжа не чинила значного впливу ні на пікову концентрацію у плазмі (Сmax),ні на об’єм поглинання (AUC), коли вальдекоксиб вводили разом із їжею з високимвмістом жиру, однак час до досягнення пікових концентрацій у плазмі (Tmax)збільшувався на 1 - 2 години. Введення вальдекоксибу разом з антацидним засобом(гідроксидом алюмінію, магнію) не мало значного впливу ні на швидкість, ні наоб’єм всмоктування вальдекоксибу. Біодоступність вальдекоксибу, введеногоперорально, клінічно значуще не відрізнялася від біодоступності вальдекоксибу,введеного внутрішньовенно у вигляді проліків парекоксибу натрію. Після введенняодноразових доз вальдекоксибу була показана приблизна пропорційність до дозиекспозиції вальдекоксибу у плазмі (AUC). При введенні багаторазових доз (до 100мг/добу протягом 14 днів) AUС вальдекоксибу збільшується у нелінійний спосібдля доз, вищих ніж 10 мг двічі на добу. Відносно AUC, що спостерігаються приодноразових дозах, ці нелінійні збільшення на 25 - 45% не розглядалися як клінічнозначущі і не потребували жодного зменшення дози. Стабільні концентраціївальдекоксибу у плазмі досягаються до 4-ї доби.Уявний об’єм розподілу вальдекоксибу –приблизно 55 літрів. Зв’язування з білками плазми (головним чином ізальбуміном) становить приблизно 98% і є незалежним від концентрації в усьомудіапазоні (21 - 2384 нг/мл). Вальдекоксиб і його активний метаболіт переважнорозподіляються в еритроцитах, що приводить до співвідношення між кров’ю іплазмою, яке приблизно дорівнює 2. Було показано, що вальдекоксиб проходитькрізь плаценту у щурів і кролів. Вальдекоксиб також присутній у спинномозковійрідині щурів. Вальдекоксиб піддається всебічному метаболізму у печінці, якийзалучає численні метаболічні шляхи, включаючи цитохром Р-450 (CYP)-залежні(CYP3A4 і CYP2C9) ізоферменти, а також пряму глюкуронідацію сульфонамідноїчастини молекули. При багаторазовому дозуванні клінічно значуща самоіндукціяметаболізму вальдекоксибу відсутня. У плазмі людини був ідентифікований одинактивний метаболіт вальдекоксибу у концентрації, що становить приблизно 10% відконцентрації вальдекоксибу. Цей метаболіт, який є менш сильним селективнимінгібітором ЦОГ-2, ніж вихідна сполука, також піддається всебічному метаболізмуі становить менше ніж 2% від дози вальдекоксибу, що виводиться із сечею ікалом. Він демонструє майже лінійну кінетику при багаторазовому дозуванні і маєперіод напіввиведення, подібний до періоду напіввиведення вальдекоксибу. Черезсвою низьку концентрацію у системі кровообігу вважається, що метаболіт неробить значний внесок у профіль безпеки або ефективності вальдекоксибу.Вальдекоксиб елімінується, головним чином, шляхом метаболізму у печінці, меншніж 5% дози виводиться незміненою із сечею і калом. Приблизно 70% дози, щовиводиться із сечею, перебуває у вигляді неактивних метаболітів, приблизно 20%– у вигляді N-глюкуроніду вальдекоксибу. Період напіввиведення (t1/2)становить приблизно 8 - 11 годин, і кліренс у плазмі становить приблизно 6л/год. Люди похилого віку. Вальдекоксибдосліджували у 2 500 пацієнтів похилого віку (65 - 92 років) уфармакокінетичних і терапевтичних випробуваннях. У здорових людей похилого вікуочевидний пероральний кліренс вальдекоксибу зменшувався, що приводило до вищої(приблизно на 40%) експозиції вальдекоксибу у плазмі (AUC) у порівнянні зтакими ж показниками у здорової молоді. При коригуванні на масу тіластаціонарна експозиція вальдекоксибу у плазмі була на 16% вищою у жінокпохилого віку у порівнянні з експозицією у чоловіків похилого віку.Ниркова недостатність. Оскільки виведеннянирками вальдекоксибу не є важливим для його розподілу, у пацієнтів із тяжкоюнирковою недостатністю або у пацієнтів, що піддаються гемодіалізу, не буловиявлено жодних клінічно значущих змін у кліренсі вальдекоксибу. Крім того,прийом вальдекоксибу не призводив до суттєвої зміни у середньому кліренсікреатиніну у пацієнтів із нирковою недостатністю від легкої до тяжкої. Печінкова недостатність. Для лікуванняостеоартриту і ревматоїдного артриту слід застосовувати найнижчу рекомендованудозу (10 мг один раз на добу), і ця доза не повинна перевищувати 20 мг на добудля лікування гострого болю, первинної дисменореї, оскільки експозиціявальдекоксибу у плазмі у пацієнтів із помірною печінковою недостатністю значнозбільшувалася (130%) у порівнянні з експозицією у пацієнтів з нормальноюфункцією печінки.Данідоклінічних випробувань не виявили жодної особливої небезпеки для людини,виходячи із загальноприйнятих досліджень безпечної фармакології, токсичностіпри введенні повторних доз, генотоксичності або канцерогенного потенціалу.У дослідженнях токсичності при застосуванні повторних доз спостерігалинесприятливий вплив на травний тракт і нирки, характерний і для іншихінгібіторів ЦОГ, який спостерігався при перевищенні хронічної терапевтичноїекспозиції для людини (20 мг/добу) у 2 - 5 разів. У цих дослідженнях системнаекспозиція вальдекоксибу збільшувалася із збільшенням тривалості дозування ібула пов’язана зі збільшенням несприятливих ефектів, що спостерігаються. При застосуванні вальдекоксибу було відмічено погіршення уповільненняперебігу і інфекцій шкіри; цей ефект, імовірно, пов’язаний з інгібуваннямЦОГ-2.

Показання для застосування. Полегшення симптомів при лікуванні остеоартриту аборевматоїдного артриту. Лікування первинної дисменореї.

Спосіб застосування та дози. Таблетки Бекстра призначені для пероральногоприйому.Таблетки Бекстра можна приймати як до чи після їжі, так і під час їжі.Остеоартрит і ревматоїдний артрит. Рекомендована початкова дозастановить 10 мг один раз на добу. У деяких пацієнтів прийом дози 20 мг один разна добу може бути більш ефективним. Максимальна рекомендована доза – 20 мг одинраз на добу.Лікування первинної дисменореї. Рекомендована доза для полегшеннясимптомів становить 40 мг один раз на добу за необхідності. У перший деньлікування може бути прийнята додаткова доза 40 мг, якщо це необхідно.Відповідно максимальна рекомендована доза становить 40 мг один раз на добу.Дозування для людей похилого віку. У пацієнтів похилого віку (=> 65років), зокрема тих, хто має масу тіла менше 50 кг, слід починати терапію знайнижчої рекомендованої дози для лікування остеоартриту і ревматоїдногоартриту (10 мг один раз на добу).Дозування при порушеній функції печінки. Звичайно не потрібно коригуватидозу для пацієнтів із легкою печінковою недостатністю (Чайлд-П’юдж - клас A). Упацієнтів із помірною печінковою недостатністю (Чайлд-П’юдж - клас B) терапіюслід починати з обережністю. Для лікування остеоартриту і ревматоїдного артритуслід застосовувати найнижчу рекомендовану дозу (10 мг один раз на добу), ідозування не повинно перевищувати 20 мг при первинній дисменореї. Досвідклінічного застосування препарату для лікування пацієнтів з тяжкою печінковоюнедостатністю (Чайлд-П’юдж - клас C) відсутній, тому його призначення такимпацієнтам протипоказано.Дозування при порушеній функції нирок. Виходячи із фармакокінетики,немає необхідності у коригуванні дози для пацієнтів із легкою до помірної(кліренс креатиніну 30 - 80 мл/хв) або тяжкою (кліренс креатиніну <30 мл/хв)нирковою недостатністю. Однак відносно пацієнтів з порушеною функцією нирок абопацієнтів, схильних до затримки рідини, необхідно дотримуватися обережності.

Побічна дія. Часті побічні прояви (=>1/100, 1/1 000,1/10 000, <1/1000)Центральна і периферична нервова система: дисфонія.Травний тракт: кров’янисті випорожнення, кривава блювота, обструкціякишки.Тромбоцити, кровотеча і згортання крові: тромбоцитопенія.Психіатричні: депресивний стан.Шкіра і придатки: ангіоневротичний набряк, реакції фотосенсибілізації.Сечостатева система: нефрит.Судинні (позасерцеві): цереброваскулярні порушення.Лейкоцити і ретикулоендотеліальна система: лейкопенія.Після операції аортокоронарного шунтування пацієнти, що приймаютьвальдекоксиб у дозі 80 мг/добу, можуть мати підвищений ризик розвитку побічнихреакцій, таких як інсульт, дисфункція нирок або ускладнення загоєнняопераційної рани після стернотомії.Такі рідкісні серйозні побічні реакції були описані у зв’язку іззастосуванням НПЗЗ, і вони не можуть бути виключені щодо вальдекоксибу: гостраниркова недостатність, гепатит.Під час постліцензійного застосування повідомлялося про такі реакції:анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк, ексудативна багатоформнаеритема, синдром Стівенса–Джонсона, ексфоліативний дерматит і токсичнийепідермальний некроліз. Спостерігалися серйозні шкірні реакції, включаючи ексфоліативнийдерматит, синдром Стівена–Джонсона і токсичний епідермальний некроліз.Вальдекоксиб слід відмінити при першій появі висипань на шкірі. Пацієнти залергією на сульфонамід в анамнезі можуть мати підвищений ризик розвиткушкірних реакцій.При постліцензійному застосуванні вальдекоксибу спостерігалися реакціїгіперчутливості (анафілаксія та ангіоневротичний набряк). Деякі з цих реакційтраплялись у пацієнтів з наявністю в анамнезі реакцій алергічного типу насульфонаміди. Вальдекоксиб слід відмінити при перших ознаках гіперчутливості. Протипоказання.Наявність в анамнезі гіперчутливості до вальдекоксибу або до будь-якогоінгредієнта препарату.Наявність в анамнезі гіперчутливості до сульфонамідів. Наявність в анамнезі бронхоспазму, гострого риніту, носових поліпів,ангіоневротичного набряку, кропив’янки або реакцій алергічного типу післяприйому ацетилсаліцилової кислоти або нестероїдних протизапальних засобів(НПЗЗ), або інших селективних інгібіторів циклооксигенази-2 (ЦОГ-2).Третій триместр вагітності і грудне вигодовування.Виразкова хвороба в активній формі або шлунково-кишкова кровотеча.Запальне захворювання кишечнику.Тяжка застійна серцева недостатність.Тяжка печінкова недостатність (Чайлд-П’юдж - клас C).Препарат Бекстра не досліджували у пацієнтів до 18 років. Отже, йогозастосування для лікування дітей і підлітків не рекомендується.

Передозування. Про випадки передозування не повідомлялося.У випадку передозування пацієнтам слідпровести симптоматичну і підтримуючу терапію. Вальдекоксиб не видаляється задопомогою гемодіалізу. Форсований діурез або алкалізація сечі можуть не бутикорисними через високий ступінь зв’язування вальдекоксибу з білками.

Особливості застосування. Первинна дисменорея. При первиннійдисменореї більшість пацієнток потребувала лише одноразової дози 40 мгвальдекоксибу для послаблення менструального болю.Після операції аортокоронарного шунтування слід дотримуватисяобережності при призначенні вальдекоксибу, оскільки ці пацієнти можуть матипідвищений ризик розвитку побічних реакцій, таких як інсульт, дисфункція нирокабо ускладнення загоювання операційної рани після стернотомії, що проявлялосяінфекційним процесом в рані, розходженням країв рани, особливо у ті, у кого ванамнезі спостерігалося захворювання судин мозку, або з індексом маси тіла>30 кг/м2.Слід виявляти обережність відносно пацієнтів із наявністю в анамнезігіпертензії або серцевої недостатності, або інших станів, що спричиняють затримкурідини. Оскільки інгібування синтезу простагландинів може призводити допогіршення ниркової функції і затримки рідини, слід дотримуватися обережностіпри призначенні вальдекоксибу пацієнтам з порушеною функцією нирок. Як і щодоінших НПЗЗ, у деяких пацієнтів, які постійно приймали вальдекоксиб у дозі 10 -20 мг/добу, спостерігалися затримка рідини, набряк і гіпертензія. Ці реакціїможуть бути залежними від дози і спостерігаються більш часто при дозах вищих заті, що рекомендуються для тривалого застосування. Вальдекоксиб слід вводити унайнижчій рекомендованій дозі пацієнтам з наявністю в анамнезі гіпертензії абосерцевої недостатності, або інших станів, що спричиняють затримку рідини.Слід дотримуватись обережності, розпочинаючи лікування вальдекоксибомпацієнтам з зневодненням. У цьому випадку бажано виконати регідратацію допочатку терапії вальдекоксибом.Вальдекоксиб може маскувати пропасницю. В окремихвипадках було описано загострення інфекцій м’яких тканин у зв’язку звикористанням НПЗЗ. Слід контролювати стан операційної рани для своєчасноговиявлення ознак інфекції у пацієнтів, які отримують вальдекоксиб.У пацієнтів, які отримували лікування вальдекоксибом, мали місцеураження слизової оболонки у верхніх відділах травного тракту, такі як виразки,перфорації або кровотечі. Отже, слід виявляти обережність стосовно пацієнтів знаявністю в анамнезі захворювання травного тракту, таких як виразка і запальністани, або пацієнтів з високим ризиком виникнення таких захворювань.Пацієнти похилого віку або пацієнти із суттєвими супутнімизахворюваннями можуть мати підвищений ризик функціонального порушення серцевоїдіяльності і побічні реакції з боку верхнього відділу травного тракту і нирок.Отже таким пацієнтам слід забезпечувати відповідний медичний нагляд.Через відсутність впливу на тромбоцити вальдекоксиб не є замінникомацетилсаліцилової кислоти для профілактики серцево-судинних захворювань.Слід виявляти обережність при супутньому введенні вальдекоксибу зварфарином.Вагітність і лактація. Застосування вальдекоксибу, як і будь-якогомедичного препарату, відомого як інгібітор ЦОГ-2, не рекомендується жінкам, якімають намір завагітніти.Застосування вальдекоксибу протипоказано в останній триместрвагітності, тому що він, як і інші лікарські препарати, відомі як інгібіторисинтезу простагландинів, може спричинювати передчасне закриття артеріальноїпротоки або слабкість родової діяльності. Вальдекоксиб не слід застосовуватипротягом перших двох триместрів вагітності або під час пологів, якщо тільки потенційнакористь для пацієнтки не перевищує можливий ризик для плоду.Адекватні дані щодо застосування вальдекоксибу вагітними жінками абопід час пологів відсутні. Невідомо, чи виділяється вальдекоксиб у жіноче молоко. Вальдекоксиб неслід призначати жінкам, які годують груддю.Вплив на здатність керувати автомобілем і працюватиз технікою. Дослідження впливу вальдекоксибу на здатність керувати автомобілемабо використовувати механізми не проводили. Незважаючи на це, пацієнти, яківідчувають запаморочення, вертиго або сонливість під час лікуваннявальдекоксибом, повинні утримуватися від керування автомобілем або використаннямеханізмів. Взаємодія з іншими лікарськими засобами.У пацієнтів, які отримують варфарин або подібні засоби, після початкуабо зміни терапії з вальдекоксибом необхідно контролювати антикоагулянтнутерапію, особливо протягом перших кількох днів, оскільки у цих пацієнтів існуєпідвищений ризик ускладнень у вигляді кровотеч.Вальдекоксиб не впливає на опосередковане ацетилсаліциловою кислотоюінгібування агрегації тромбоцитів або час кровотечі при його парентеральномувведенні у вигляді проліків, парекоксибу натрію, разом з ацетилсаліциловоюкислотою. Клінічні випробування показують, що вальдекоксиб може застосовуватисяразом з низькою дозою ацетилсаліцилової кислоти, яка використовується дляпрофілактики серцево-судинних захворювань. Однак супутнє введення низької дозиацетилсаліцилової кислоти разом з вальдекоксибом призводить до підвищеногоризику виразки травного тракту або інших ускладнень у порівнянні іззастосуванням одного вальдекоксибу.НПЗЗ можуть послаблювати ефект діуретиків і гіпотензивних лікарськихпрепаратів. Як і при прийомі НПЗЗ, ризик гострої ниркової недостатності можезбільшуватися при супутньому введенні вальдекоксибу з інгібіторамиангіотензинперетворюючого ферменту або з діуретиками.Припускають, що супутнє введення НПЗЗ і циклоспорину або такролімусупосилює нефротоксичний ефект циклоспорину і такролімусу. При супутньомувведенні вальдекоксибу і будь-якого з цих лікарських препаратів слідконтролювати функцію нирок.Вплив інших лікарських препаратів нафармакокінетику вальдекоксибуУ людини метаболізм вальдекоксибу переважно опосередкований задопомогою ізоферментів CYP3A4 і 2C9. Тому одночасне введення вальдекоксибу злікарськими препаратами, які відомі як інгібітори CYP3A4 і 2C9, слідздійснювати з обережністю.Експозиція вальдекоксибу у плазмі (площа під кривою залежностіконцентрації від часу, AUC) збільшувалася на 62% при його супутньому введенні зфлуконазолом (інгібітором переважно CYP2C9) і на 38% – при його супутньомувведенні з кетоконазолом (інгібітором CYP3A4). Вальдекоксиб слід призначати унайнижчій рекомендованій дозі пацієнтам, які отримують терапію із застосуваннямфлуконазолу або кетоконазолу. Після 12 днів супутнього введення вальдекоксибу(40 мг двічі на добу) з фенітоїном, індуктором CYP3A4 (300 мг один раз надобу), спостерігалося зменшення експозиції вальдекоксибу у плазмі (AUC) на 27%.Зменшення експозиції вальдекоксибу у плазмі очікувалося через відомівластивості фенітоїну індукувати синтез ферментів і не розглядалося як клінічнозначуще, тому збільшення дози вальдекоксибу при його супутньому введенні зфенітоїном не потрібне. Однак лікарі повинні брати до уваги ці результати,призначаючи вальдекоксиб разом з індукторами CYP3A4, такими як карбамазепін ідексаметазон. Клінічно значуще зменшення AUC вальдекоксибу може мати місце прийого супутньому введенні з більш сильними індукторами ферменту, такими якрифампіцин.Введення вальдекоксибу разом з антацидними засобами (гідроксидалюмінію, магнію) не мало значного впливу ні на швидкість, ні на ступіньвсмоктування вальдекоксибу.Вплив вальдекоксибу на фармакокінетику іншихлікарських препаратівЛікування із застосуванням вальдекоксибу (40 мг двічі на добу протягом7 днів) спричинювали збільшення у 3 рази концентрацій у плазмі декстрометорфану(субстрат CYP2D6). Тому слід дотримуватися обережності при одночасномупризначенні вальдекоксибу і лікарських препаратів, що метаболізуються переважноCYP2D6 і які мають вузькі терапевтичні межі (наприклад флекаїнід, пропафенон,метопролол).Експозиція у плазмі омепразолу (субстрат CYP2C19), прийнятого у дозі 40мг один раз на добу, збільшувалася на 46% після введення вальдекоксибу у дозі40 мг двічі на добу протягом 7 днів, у той час як експозиція у плазмівальдекоксибу не змінювалася. Ці результати показують, що, хоча вальдекоксиб неметаболізується CYP2C19, він може бути інгібітором цього ізоферменту. Тому сліддотримуватися обережності при призначенні вальдекоксибу з лікарськимипрепаратами, які відомі як субстрати CYP2C19 (наприклад омепразол, фенітоїн,діазепам або іміпрамін).У дослідженнях взаємодії лікарських препаратів у хворих на ревматоїднийартрит, які отримували щотижня внутрішньом’язово метотрексат, пероральневведення вальдекоксибу (40 мг двічі на добу) не мало клінічно значущого впливуна концентрації метотрексату у плазмі. Однак при одночасному призначенні цихдвох лікарських препаратів необхідно здійснювати адекватний контрольтоксичності, пов’язаної з метатрексатом.Супутнє введення вальдекоксибу (40 мг двічі на добу протягом 7 днів) ілітію спричинювало суттєве зменшення сироваткового кліренсу (25%) і нирковогокліренсу (30%) літію з підвищенням сироваткової експозиції на 34% у порівняннііз застосуванням одного літію. Починаючи або змінюючи терапію із застосуваннямвальдекоксибу у пацієнтів, що отримують літій, необхідно ретельно контролюватиконцентрацію літію у сироватці. Карбонат літію (450 мг двічі на добу протягом 7днів) не впливав на фармакокінетику вальдекоксибу.Вальдекоксиб (40 мг двічі на добу) інгібував метаболізм комбінованогоперорального контрацептиву етинілестрадіолу (ЕЕ)/норетиндрону (комбінація 35мкг/1 мг). Експозиції у плазмі ЕЕ і норетиндрону збільшувалися на 34% і 20%відповідно. Це підвищення концентрації ЕЕ необхідно брати до уваги при виборіперорального контрацептиву для застосування з вальдекоксибом. Збільшенняекспозиції ЕЕ може підвищувати частоту побічних реакцій, пов’язаних зпероральними контрацептивами (наприклад випадків венозної тромбоемболії ужінок, які перебувають у групі ризику).Супутнє введення вальдекоксибу з глібенкламідом (субстрат CYP3A4) невпливає ні на фармакокінетику (експозицію), ні на фармакодинаміку (рівеньглюкози крові та інсуліну) глібенкламіду.Ін’єкційніанестетикиВальдекоксиб не впливав ні на фармакокінетику (метаболізм іекспозицію), ні на фармакодинаміку (вплив на ЕЕГ, психомоторні реакції ізвільнення від седативного ефекту) внутрішньовенного пропофолу (субстратCYP2C9) або внутрішньовенного мідазоламу (субстрат CYP3A4) післявнутрішньовенного введення проліків вальдекоксибу, парекоксибу натрію. Крімтого, супутнє введення вальдекоксибу не мало клінічно значущого впливу напечінковий або кишковий CYP3A4-опосередкований метаболізм перорально введеногомідазоламу. Вальдекоксиб не виявляв суттєвого впливу на фармакокінетику яквнутрішньовенного фентанілу, так і внутрішньовенного альфентанілу (субстратиCYP3A4) після супутнього введення внутрішньовенного парекоксибу натрію.ІнгаляційніанестетикиОфіційнідослідження взаємодії з інгаляційними анестетиками не проводилися. Удослідженнях, де вальдекоксиб вводили перед оперативним втручанням, неспостерігалося жодних ознак фармакодинамічної взаємодії між вальдекоксибом ізакисом азоту або ізофлураном.

Умови та термін зберігання. Зберігати у сухому, захищеному від світла танедоступному для дітей місці при температурі 15 - 25°С.Термін придатності 3 роки. 
Переглядів: 810 Мітки препарату: разделРоздрукувати
А :: Б :: В :: Г :: Д :: Ж :: З :: І :: Й :: К :: Л :: М :: Н :: О :: П :: Р :: С :: Т :: У :: Ф :: Х :: Ц :: Ч :: Ш :: Ю :: Я